В Україні та українській діаспорі 7 грудня відзначають Всесвітній день української хустки – не-офіційне свято, метою якого є об’єднання жінок різного фаху, віку та національності заради збереження українських традицій. Саме завдяки діаспорі цей день набув статусу всесвітнього.
Хоч і не має свято офіційного значення і поки що не таке популярне, як, наприклад, День вишиванки, тематичні заходи цього дня відбуваються в багатьох українських містах і селах.
Розпочалося ж все у 2019 році за ініціативи депутата Вінницької обласної Ради Людмили Станіславенко, яка тоді влучно зазначила: «Якщо вишиванка це наш генетичний код, то хустка – оберіг та символ життя. Українська хустка є невіддільною частиною культурної спадщини. Споконвіку хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалася з покоління в покоління. Приємно, що саме сьогодні українська хустка об’єднала вінничанок, культуру і традиції».
Вважається, що перша хустка з’явилася приблизно у XVII столітті й замінила ще давніші українські жіночі головні убори – обрус та намітку.
З давніх-давен хустка для українців була символом жіночності, вірності й кохання, а також оберегом. Дівчата та жінки носили її протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки, дівчата ж пов’язували стрічку або вбиралися у віночок.
Хустину використовували й у різних обрядах, зокрема весільних, коли нею покривали голову нареченої. Це символізувало вихід із дівоцтва та початок заміжнього життя. Така традиція збереглася в Україні й донині.
У давнину з юних років кожна дівчина вишивала собі хустки для сватання, щоб роздати сватам, нареченому, свекрусі. Їх мало бути до чотирьох десятків. Наречений беріг таку хустину все життя.
Найчастіше жіноцтво красувалося хустками, йдучи до церкви. Кожне релігійне свято вимагало певного стилю вбрання. Наприклад, на Великдень до церкви йшли в червоних хустках, кольору сонця та писанок. Блакитним покривали голову на свята, присвячені Діві Марії. Цей колір символізував її чистоту та божественну силу. Зелені хустки, звісно, одягали на Трійцю або Зелені свята. Біла хустина символізувала дівочу чистоту, таку досі одягають на вінчання. Темна, як ніч, хустка й нині вкриває голову вдів і жінок, які втратили близьких.
Нині мода на хустки повертається, вони стають елементом гардеробу багатьох дівчат, жінок і не лише українок. «Бабусина хустка» знову стає трендом, який використовують дизайнери світового рівня у своїх модних колекціях.
Для багатьох сучасних українок хустка є своєрідним спогадом про рідну бабусю. І це чудово, що вони пам’ятають своїх бабусь, згадують як вони бережно складали в скрині красиві хустки, а найкращу – пов’язували у свята, вкривали плечі в прохолодну осінь та взимку. Мабуть, такі спогади теж поєднують усіх українців.
Учителі та учні Бендерської гімназії № 3 ім. І. П. Котляревського долучилися до Всесвітнього дня української хустки й підготували відео-флешмоб, з яким можна ознайомитися в Інтернет- просторі на месенджерах Вайбер і Телеграм.
Якщо у вас збереглася бабусина хустка, візьміть її в руки, доторкніться нею до обличчя. Ви відчуєте особливий затишок і теплоту. Ваші діти успадкують цю хустину як цінний подарунок і сімейну реліквію, яку теж передаватимуть своїм дітям. Ось чому Всесвітній день української хустки – це не просто ще одне свято в календарі, а важливий внесок у збереження та популяризацію нашого національного надбання
Наталя СИНЯВСЬКА.
Фото з вiдкритих джерел.