У наш час книга є легко доступним джерелом знань. Нестачі в друкованій продукції більшість обивателів не відчуває, а для того, щоб роздрукувати будь-яку інформацію на паперовому носії, знадобиться кілька секунд.
Безумовно, на зорі друкарства на Русі у XVI столітті все було не так просто. Для цього була потрібна людина, що об’єднала в собі знання інженера, талант майстра – золоті руки й твердість характеру. Такою людиною став Іван Федоров.
Цар Іван IV Грозний 1552 року вирішив налагодити в Москві випуск друкованих книг. Подібні спроби робилися й раніше, проте були невдалими. Цього разу в Москву був викликаний датський друкар Ганс – на той час уже відомий майстер своєї справи. З Польщі привезли книгодрукарські верстати, запасні частини для них та літери церковнослов’янської абетки. До 1556 року все було повністю змонтовано і встановлено в Московському книгодрукарському дворі, який зберігся і до наших днів. За установку верстатів та їх налагодження відповідав Васюк Никифоров, відомий як перший російський гравер. Саме його роботами оздоблювали перші російські книги. Офіційно друкарський двір почав працювати в 1563 році, отримував щедрі кошти з бюджету. Цар, оцінивши роботу, залишився задоволений і особисто залучився до діяльності друкарського двору.
Уже наступного року у світ вийшли друком дві книги «Апостол» і «Часослов», нерозривно пов’язані з ім’ям Івана Федорова. На вихідних даних книг було прописане його ім’я. Вважається, що весь цей час Федоров був учнем Мессінгейма, а направив його навчатися сам цар за порадою митрополита Макарія. Невипадково першим виданням була книга релігійного характеру. У ті часи одним з основних завдань церкви була освіта, а всі підручники були так чи інакше пов’язані з релігійними писаннями.
У 1568 році за указом царя Федорова направили у Велике князівство Литовське. Дорогою Івану довелося зупинитися в місті Заблудові, що в Гроднянському повіті. Йому дав притулок колишній воєначальник Григорій Ходкевич. Дізнавшись про те, чим займається Федоров, державний діяч попросив першодрукаря допомогти з відкриттям місцевої друкарні. Воно відбулося того ж року. Надрукувавши кілька пробних «книг» (кожна з яких містила не більше ніж 40 не нумерованих сторінок і не мала вихідних даних), працівники Заблудівської друкарні під керівництвом Федорова видали першу, по суті, власну роботу – книгу «Учительське Євангеліє». Після цього видавництво з якихось причин припинило роботу.
Іван Федоров вирішив відкрити власну друкарню у Львові, але й тут на нього чекало розчарування, оскільки місцеві багатії не хотіли вкладати свої кошти в цю справу. Підтримки духовенства Іван теж не дістав через прихильність місцевих священиків до переписування книг від руки.
Проте якісь гроші Федорову все-таки вдалося виручити, і він почав друкувати книги й продавати їх у Львові, Кракові та Коломиї, а на виручені кошти друкувати нові. 1570 року Федоров видав «Псалтир».
У 1575 році друкареві запропонували очолити Дерманський Свято-Троїцький монастир. Федоров погодився на цю посаду, вважаючи, що друкарство варто залишити в минулому. Проте вже за два роки першодрукар був зайнятий будівництвом нової друкарні на прохання (і на кошти) князя Костянтина Острозького. Ця друкарня випустила низку освітніх книг: «Азбуку», «Буквар» (доповнене та перероблене видання «Азбуки») та «Греко-російську церковнослов’янську книгу для читання». У 1581 році вийшла у світ «Острозька Біблія», що стала третьою знаковою книгою в біографії Федорова (дві попередні – «Апостол» і «Псалтир»).
Помер Іван Федоров 5 грудня 1583 року. Сталося це під час його чергового відрядження до Європи.
Пам’ять про першодрукаря Івана Федорова збереглася до наших днів. У багатьох містах Росії та України є вулиці, названі на його честь. 1909 року поряд із будинком Друкарського двору в Москві йому поставили пам’ятник
Олександр ЗАЙЧУК.
Фото з вiдкритих джерел.