Минуло 30 років відтоді, як на посту ДАI під час захисту Дубоссар загинули Олександр Патергін, Володимир Щербатий і Юрій Цуркан. Того дня, 13 грудня 1991 року, на своїх постах біля міста в результаті спланованої ОПОНом Молдови операції ще 16 захисників Придністров’я дістали поранення, а 24 були захоплені в полон.
Ці криваві події належать до третьої спроби молдовської поліції та ОПОНу розбити на частини молоду державу і взяти під контроль місто Дубоссари.
Щороку біля стели, встановленої на місці загибелі бійців, проводяться пам’ятні заходи.
За негласною традицією вшанувати пам’ять загиблих товаришів приїхали ветерани Республіканської гвардії з Рибниці. Згадати трагічні події часів становлення нашої держави та покласти квіти до підніжжя пам’ятника героям прийшли: глава державної адміністрації Дубоссар Руслан Чабан, голова Ради народних депутатів Олександр Коломицев, заступник голови Ради народних депутатів Владислав Келюх, начальник Дубоссарського РВВС Петро Паша, захисники Придністров’я, рідні та близькі загиблих, представники громадських організацій Дубоссарського та Рибницького районів.
Юрій Печерський, який у 90-х був командиром першого взводу Республіканської гвардії міста Рибниці, щороку приїжджає на цей захід. Він так розповідає про те, що відбувалося 13 грудня 1991-го біля Дубоссар: «Ми чергували цього дня. Нас взяли в кільце. Вони під’їхали на автобусі, який возив робітників. Хлопці пішли перевіряти їх, і раптом почалася атака. Я відчув глухий удар і побачив, як з автобуса почали вистрибувати озброєні люди. Завдяки раптовості й несподіваності вони нас миттєво нейтралізували: розклали на асфальті, забрали зброю. Пізніше почулися вибухи, я зрозумів, що почався інтенсивний бій. А нас уже везли в бік Кишинева».
Ми вже писали про ці події та про те, що рибницькі гвардійці Володимир Щербатий і Олександр Патергін, а також інспектор ДПС Юрій Цуркан, убиті на кругу при в’їзді в місто, були одними з перших, хто загинув під час кривавої агресії Молдови.
Постійні читачі нашої газети могли також дізнатися з публікації, присвяченої Олександру Патергіну, про незвичайну долю героя. Для тих, хто не читав цей матеріал, повторимо: Олександр загинув 13 грудня о 5.30 ранку, і точно в цей же час його дружина Олена народила хлопчика, якого назвали на честь батька Олександром.
Усі ці роки він кожного разу в день свого народження приїжджає в Дубоссари на мітинг пам’яті. Нині він приїхав разом зі своєю дружиною Олесею. У цей пам’ятний день Олександру Олександровичу Патергіну, ровеснику тих подій, виповнилося 30 років.
Вітаючи сина героя з ювілеєм, глава держадміністрації Руслан Чабан сказав: «Шановний Олександре Олександровичу, звичайно, сьогодні трагічна дата. Так сталося, що ти народився саме в цей день, у тебе сильний ангел-хранитель. Упевнений у тому, що він завжди оберігає й допомагає, радіє твоїм досягненням. Цього дня від усіх дубоссарців ми щиро вітаємо тебе з ювілеєм і бажаємо всього найкращого і світлого в житті».
Голова Ради народних депутатів Олександр Коломицев також привітав ювіляра і підкреслив, що Патергін-молодший – гідний син свого героїчного батька.
Сам Олександр в інтерв’ю для нашої газети розповів про те, що планується створення «Молодіжного крила» Союзу захисників Придністров’я. В організацію увійдуть діти захисників, родичі, патріотична молодь. А створюється вона для того, щоб було кому стежити за станом пам’ятників, за місцями бойової слави, а також для збереження історичної пам’яті про покоління, якому на рубежі 90-х довелося зі зброєю в руках відстоювати незалежність нашої Батьківщини, можливість народів, що проживають на території ПМР, розмовляти рідною мовою, зберігати свої звичаї.
Олександр відчуває актуальність, гостру необхідність такої організації й такої роботи. «З кожним роком залишається все менше ветеранів і свідків тих подій. Щороку в грудні я сюди приїжджаю. Раніше з Рибниці прибувало кілька автобусів, тепер – кілька людей.
Звичайно, хтось не приїхав через пандемію, комусь не дозволяє здоров’я, а когось уже просто немає. Це неминучий процес. Та пам’ять про тих, хто загинув, щоб ми могли жити, повинна зберігатися. Ця пам’ять –нагадування про те, яке горе несе в собі війна. Вона повинна об’єднувати людей і не допустити повторення подій 90-х», – впевнено зазначив він.
Ми не маємо права забувати про те, що зробила на нашій землі війна. Нинішнє покоління молодих придністровців і всі наступні повинні знати про своїх захисників – простих людей, які віддали своє життя за мир і стабільність на нашій землі
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото з вiдкритих джерел.