Народна пісня «Зеленеє жито» давно стала неофіційним гімном Спілки українців Придністров’я. Можливо тому, що вона широко відома як символ гостинності й часто лунає за святково накритим столом. Нині її обов’язково співають на різних заходах української громади Придністров’я.
На урочистостях, присвячених 30-літтю Спілки її заспівував один із найпопулярніших і титулованих колективів, які прибули на традиційний фестиваль «Пшеничне перевесло», – ансамбль «Хрустовчанка».
Лиш пісню розпочни – її підхоплять…
У 1986 році молодий музикант Сергій Урсов, який уже здобув диплом Сорокського культосвітнього училища, відслужив у армії та повернувся до рідного села, розпочав створювати власний самодіяльний колектив – один із багатьох, що діяли на базі Хрустовського Будинку культури. Спеціальність керівника оркестру народних інструментів підказала напрям, в якому працюватиме новий ансамбль, – фольклорна пісня.
«Спочатку до гурту залучилося 32 людини – колгоспники та домогосподарки, об’єднані любов’ю до музики та співу, самородки, що вміли грати на народних інструментах, – пригадує події 35-річної давності Сергій Урсов. – Фольклорні твори під акомпанемент народних інструментів легко знайшли шлях до широкої глядацької
аудиторії. Уже через два роки «Хрустовчанка» вперше вийшла на республіканську сцену, взявши участь у Кишинівському фестивалі «Ла извоаре». У 1989-му ансамбль став лауреатом республіканського фестивалю «Ниструле, пе малул тэу» і був удостоєний звання народного колективу, яке успішно підтверджував кожні три роки».
У 1990-х, коли придністровські українці взялися до активного відродження національної культури в усьому її різноманітті, «Хрустовчанка» відіграла важливу роль у наведенні мостів дружби з нашою етнічною Батьківщиною. Концерти в Піщанському та Кодимському районах, які сусідять із Кам’янщиною, у містах Біла Церква та Вінниця скоро зробили ансамбль популярним і в Україні. У 1991 році колектив запросили на Всесвітній фестиваль українського фольклору «Берегиня» в Луцьку.
Відтоді географія українських міст, які аплодували самодіяльним артистам із Хрустової, незмінно розширювалася. У Рівному, Львові, Івано-Франківську вони співали на міжнародних фестивалях «Нашого цвіту – по всьому світу», «Горицвіт», «Родослав», «Український спів у світі», «Над Собом пісня дзвінко лине»…
На урочистостях з нагоди 10-річчя незалежності України наші земляки піднімалися на сцену Національного палацу в Києві разом з артистами з Канади та США, Австрії та Німеччини, країн СНД і Балтії.
Проте народна дипломатія ансамблю не обмежується налагодженням культурних зв’язків із сусідньою країною. «Коли тривали Дні Придністров’я в Москві, «Хрустовчанка» увійшла до складу кам’янської делегації. Завдяки виступам колективу, до нас постійно тягнулися люди. Вони спочатку прислухалися до пісень, потім поліетнічний фольклор, на якому базується репертуар «Хрустовчанки», залучав їх до своєї орбіти: зачаровував ліричністю або надихав на запальний танок. Не лише росіяни, а і гості з усього світу, що відвідали в ту пору Сокольники, раділи пісням, які виконував наш колектив. Такий успіх пояснюється, на мій погляд, талантом артистів, які вміють тонко відчувати пісні та ділитися своїм глибоким розумінням музики з глядачами», – розповів Володимир Карауш, який очолював у той час Кам’янський район.
За 35 років творчої діяльності «Хрустовчанка» успішно виступала на багатьох заходах, давала концерти просто неба і на знаменитих сценічних майданчиках, перемагала на міжнародних фестивалях.
У рамках Року Придністров’я в Південній Осетії артистам довелося побували й під обстрілом у Цхінвалі. Гастролі до Абхазії прийшлося відмінити; втім художній керівник сподівається, що й у цій дружній країні «Хрустовчанка» ще заспіває-таки свої кращі пісні.
Ми з тієї пісні вийшли…
Народні пісні – дорогоцінне надбання роду, нев’януча краса національної духовності. Саме вони є основою творчості «Хрустовчанки» впродовж усіх 35 творчих років.
«Добирати первинний репертуар допомагала мама, яка знала багато місцевого фольклору. Саме завдяки їй і заспівала «Хрустовчанка» трьома мовами, якими послуговуються в нашому селі: російською, українською та молдавською, – розповів С. Урсов. – З часом з’явилися і сучасні пісні, адже колектив виступає на всіх сільських святах, на багатьох тематичних заходах районного та республіканського масштабу, в збірних концертах. Саме життя вимагає від нас, артистів, відповідати його ритму, його пульсу. От ми й підбираємо відповідні пісні: естрадні шлягери, популярні хіти. Проте фольклор ніколи не відходить на другий план. І сьогодні ми прагнемо максимально наситити свій репертуар музикою різних народів, які живуть у Придністров’ї».
Оскільки пісня супроводжує людину все життя: від колиски й до самої смерті, то і співає «Хрустовчанка» в будь-яких жанрах, уміло вплітаючи в канву концертів різноманітні твори: обрядові, календарні, колискові, весільні, історичні, козацькі. Одні – широко відомі, й тоді глядачі з задоволенням підспівують артистам. Інші в круговороті подій забулися, а хрустовські виконавці, що безперервно досліджують і збирають фольклор, дарують їм нове життя. Велику роль у тому, що старовинні пісні знов стають популярними, відіграє їх сучасне аранжування, майстерно виконане художнім керівником гурту.
Коли у 2011 році на урочистостях, присвячених чвертьвіковій діяльності «Хрустовчанки» був оголошений указ Президента про надання ансамблю звання «Заслужений творчий колектив ПМР», у документі особливо була підкреслена величезна робота артистів щодо популяризації народної творчості. «Не в кожній державі, а тим більше не в кожному районі чи селі виростають колективи художньої самодіяльності такого рівня, – упевнений вірний прихильник творчості ансамблю – перший Президент ПМР Ігор Смирнов. – Народна пісня у виконанні «Хрустовчанки» наповнюється великим життєвим досвідом, і завдяки цьому звучить яскравіше, входить у душу кожної людини. Секрет успіху сільських артистів у тому, що вони виконують музичні твори, які всі ми знаємо з дитинства. І заслуга хрустовчан у тому, що вони передають ці пісні далі, з покоління в покоління».
Плідно співробітничає колектив і з придністровськими авторами. Пісня «Батьківщина», створена творчим тандемом наших земляків Валентини Стасішеної та Анатолія Пчелова, стала візитною карткою «Хрустовчанки». Прості та задушевні її слова оспівують красу рідного краю і людей, які мешкають у ньому. А музика з ліричного освідчення в ніжній любові до малої Батьківщини поступово трансформується у величний гімн. Сергій Урсов настільки пройнявся задумкою авторів, що, слухаючи твір у його виконанні, віриш: співає про себе, про свою родину, про кожного з нас.
До нинішнього ювілею у колективі народилася нова пісня – «Хрустовчанці» – 35», у якій є таке зізнання: «Ми свою долю склали з пісень». І це правда. Бо ж як би не мінявся колектив, незмінними залишаються відданість пісні, серйозне ставлення до репертуару, невпинна робота над підвищенням виконавської майстерності.
А в душі – дзвенять пісні…
«Хрустовчанка» сьогодні – це десятеро самодіяльних артистів. У них усе різне: національність, вік, професія… Та розмовляючи з кожним окремо і з усіма разом, я знайшла те, що їх об’єднує: всі вони походять зі співочих сімей. З найперших днів життя їх оточували мелодії, які батьки наспівували, щоб скрасити монотонну працю, які заводили, коли збирався в найважливіші моменти життя весь великий рід. Пісня ставала невіддільною частиною життя. Хтось ішов у гурток художньої самодіяльності чи в сільський ансамбль, інші вступали до музичної школи. Вчилися грати на музичних інструментах і правильно співати. Рік за роком шліфували свої таланти й уміння на незліченних репетиціях. Нині кожного члена ансамблю можна без перебільшення назвати професійним виконавцем.
Вони гарно співають під музичний супровід і а капела. Кожен артист уміло веде свою партію. І будь то ансамблевий спів або сольний – легко впізнати кожен неповторний голос.
Основу колективу, без сумніву, становлять Урсови. Професійним музикантом став тільки молодший із братів. Проте першим, кого Сергій запросив у 1986 році до свого гурту, був старший брат. Глибокий, гучний голос Олексія самобутньо звучить у сольних номерах, а в ансамблі стає тим оксамитовим фоном, на якому яскравими фарбами грають узори вокальних партій усіх артистів. У колектив О. Урсов прийшов не один, а з вірною дружиною. Дуети Валентини й Олексія – це пісні про кохання: ліричні та жартівливі, але завжди щиро і майстерно виконані.
Ведучи «Хрустовчанку» від успіху до успіху, беззмінний керівник ансамблю, заслужений працівник культури ПМР Сергій Урсов, і сам добився любові глядачів та визнання серед професіоналів сценічного мистецтва. Талановитий, артистичний і закоханий у свою справу, він у 2001-му став одним із переможців республіканського конкурсу «Людина року», а через десятиліття – кавалером ордена «Трудова слава».
Ще одна сімейна пара – Петримани – прижилася в ансамблі з моменту його створення. Анатолій ще в 10-річному віці самостійно навчився грати на гармонії, а в 16 освоїв гітару, з якою і підкорив серце Людмили. Вона –талановитий виконавець українських і молдавських народних пісень, про що свідчить звання лауреата республіканського конкурсу «Фольклорне мистецтво Придністров’я».
Професійними музикантами, крім художнього керівника ансамблю, є дві прекрасні солістки «Хрустовчанки» –Світлана Мензарар та Інна Деревчук. У Світлани – прекрасний голос, сопрано, відшліфоване до діамантового рівня. Вона ще й досвідчений педагог, понад 20 років викладає теоретичні та хорові дисципліни в Кам’янській дитячій школі мистецтв. Її учні успішно виступають не лише на районній сцені, а також на міжнародних музичних конкурсах.
Інна понад 35 років працює в Хрустовському Будинку культури. Нині вона – художній керівник установи: підбирає репертуар для десятка різножанрових колективів і готує концерти до всіх сільських свят. Недаремно односельці вважають Інну душею Будинку культури.
Більшість артистів «Хрустовчанки» живуть і працюють у населеному пункті, що дав ансамблю ім’я. А двоє добираються на репетиції (які вимогливий керівник проводить через день, а перед виступами – щодня) з Кам’янки. Алла Тригуб – філолог, Ананій Подопригора все життя присвятив складній професії лікаря анестезіолога-реаніматолога. Вони полюбили творчість «Хрустовчанки» ще будучи глядачами, а ставши членами ансамблю, зробили гідний внесок щодо розвитку культури та мистецтва нашої республіки.
Наймолодша солістка гурту – Людмила Букацел. Як ровесниця колективу, вона зростала разом із ним. Підспівувала, сидячи серед глядачів у залі, а потім прийшла до Сергія Урсова у вокальний гурток. Багато обдарованих хрустовчан, які живуть сьогодні в різних містах Придністров’я, вийшли з нього на велику сцену. Закінчивши Бендерський педагогічний коледж, Людмила повернулася в рідне село і з радістю прийняла запрошення наставника співати у «Хрустовчанці».
Ще один член колективу часто залишається непоміченим, хоча завжди на виду. Беззмінна ведуча всіх концертів «Хрустовчанки» Алла Верлан із непідробною душевністю розповідає глядачам про твори, що належать до репертуару ансамблю, і про людей, які їх виконують. У колектив вона прийшла в 1986 році. Спочатку співала, а з часом стала автором сценаріїв, за якими відбуваються виступи «Хрустовчанки». А. Верлан завжди знаходить ті слова, що налаштовують слухачів на правильний лад. Натхненно декламує вірші, а коли потрібно, знімає напругу дотепним жартом. Іще вона є літописцем колективу, що здобув своєю багаторічною плідною творчістю добру славу не тільки в Придністров’ї, а і далеко за межами нашої республіки.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.