Постать Михайла Ляшенка цікава тим, що він зумів побачити реальний світ із самого дитинства. Юнак не витав десь далеко у хмарах, мріючи про недосяжне, а працював на землі, як його батьки та всі члени багатодітної родини.
Родина Михайла Ляшенка походить із села Забари, Саратського району, Одеської області. Там же народився й виріс він сам. Сім’я була працьовитою, в одній хаті дружно жили бабуся, тато, мама, троє сестер та один синок. У господі доглядали за кількома коровами, свинями, вівцями, працювали в городі (землі мали багато), роботи вистачало кожному. Доводилося дбати про худобу, заготовляти сіно на зиму. Михайло вже з дитинства разом із дорослими навчився косити траву. До всього був здатний хлопчина, звичайно, ходив до школи та успішно навчався.
Підліткові виповнилося років тринадцять, коли він випадково побачив на дереві два бджолиних рої. Батько – досвідчений тесля – з допомогою знайомих пасічників зібрав працелюбних комах, помістив їх до вулика, якого сам і змайстрував. Відтоді юнак захопився бджолами та бджільництвом. Вважав, що це його хобі, не більше.
Навчанню нове захоплення не заважало. По закінченні школи юнак приїхав до Тирасполя, вступив у ПДУ ім. Т. Г. Шевченка, закінчив філологічний факультет (зокрема кафедру української філології), там і передавав здобуті знання студентам протягом дев’яти років.
На запитання, чому саме обрав спеціальність викладача української мови та літератури, Михайло Анатолійович відповів, що його тато вважав учительську працю найпрестижнішою. Професія вчителя колись вважалася однією з найдостойніших, благородніших та шанованих у суспільстві. Син не сперечався, проти волі батька не пішов. Старшим у сім’ї не прийнято було протирічити.
Попри нове життя в Тирасполі, кожної вільної днини чоловік повертався до рідного дому, виконував безліч робіт на пасіці, консультувався з досвідченими бджолярами, переймав досвід, та все більше схилявся до думки щодо зміни заняття. Одночасно поєднувати кілька видів діяльності – справа невдячна. До того ж, Михайло одружився, взяв на себе відповідальність за дружину, згодом і за доньку. Зарплати викладача на забезпечення потреб сім’ї не вистачало, тому залишив університет і зрештою остаточно зупинився на бджільництві.
Бджоли – це не тільки солодкий мед, а й величезна копітка праця. Комах необхідно ретельно доглядати, забезпечувати їм благополучні умови проживання, організувати правильне годування та утримання, охороняти їх від занесення збудників різних хвороб. Здоров’я та продуктивна діяльність бджолиних сімей повністю зосереджені в руках власника пасіки. Щоб пасіка приносила прибуток, її також треба утримувати в належному санітарному стані.
Перші роки цього заняття були досить складними, бо нелегко було пасічнику зорієнтуватися й затямити, де і як реалізовувати мед, а тому почав вивчати ринок збуту. Він погоджувався на будь-яку пропозицію: участь у міських і районних святах, у виїзних ярмарках тощо. Згодом Михайло вступив до Асоціації бджолярів Придністров’я, у нього сформувалися певні навички спілкування й досвід в організації діяльності.
З 2008 року, відколи в родині Ляшенків народилася друга донька, Михайло повністю присвятив себе улюбленій справі. Він є постійним учасником ярмарку «Купуй придністровське!», об’їздив усі куточки Придністров’я, його впізнають серед багатьох пасічників і радо купують саме його продукцію, а також соти, медовуху та популярний холодної пори року глінтвейн.
Цікаво, що Михайло захоплюється й виноробством, перейнявши досвід від батька, дідуся й прадіда. В рідному селі, де досі живе мати Михайла, від доглядає ще й батьківський виноградник, вкладаючи набутий досвід у вирощування нових сортів та виготовлення вина.
Майстер на всі руки, турботливий син, чоловік та батько двох дочок, він не сидить, поринувши у мрії, а сам перетворює своє дитяче хобі на живу реальність.
На фестивалі вина й винограду, що відбувся в Бендерській фортеці 30 жовтня нинішнього року, Михайло Ляшенко ризикнув, уже вкотре, представити свою винопродукцію на суд цінителів та суддів. І якщо в минулі роки він задовольнявся дипломом учасника, то нині здобув заслужену перемогу – диплом «Винних справ майстер», та посів перше місце серед виноробів у номінації «Кращий винороб району».
Такий він – пасічник, винороб, дипломований філолог, який є, крім усього, постійним читачем газети «Гомін». На Михайлів день, що відзначається 21 листопада, дружина ще 2001 року піднесла йому в подарунок квитанцію на річну передплату української газети. Традиція триває вже 20 років
Уляна БОНДАРЧУК.
Фото автора.