В останній день грудня 1970 року Указом Президії Верховної Ради СРСР Тирасполь «…За успіхи, досягнуті трудящими міста у виконанні завдань п’ятирічного плану розвитку промислового виробництва, нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора».
Це одна з почесних нагород, яка прикрашає прапор нашої столиці.
Після звільнення Тирасполя від німецько-румунських загарбників у квітні 1944 року, розпочався період відновлення нашого міста, оскільки війна та трирічна окупація завдали його економіці величезних матеріальних збитків.
Особливо гостру потребу після війни республіка відчувала в електроенергії. На початку 1945 року Державний комітет оборони СРСР виділив Молдавії обладнання для п’яти електростанцій, зокрема енергопоїзд потужністю 1 тис. кВт для Тирасполя. До 1947-го вже було відновлено Тираспольську ТЕЦ загальною потужністю 4,2 тис. кВт.
Протягом 1944 – 1955 років абсолютно переважали відновлювальні та будівельні роботи, першочергове значення надавалося реконструкції консервних, виноробних та інших підприємств харчової промисловості. У 1945-му почали працювати плодокомбінат та нові цехи на тираспольських консервних заводах ім. П. Ткаченка та ім. 1 Травня. Упродовж року всі виноробні підприємства та Тираспольський винно-коньячний завод вдалося повернути до робочого стану. У цей же період у місті було створено комбінат хлібопродуктів.
1954 року запрацював Тираспольський склотарний завод, що випускав тару – банки та пляшки – для харчової промисловості.
Важливим напрямком діяльності було будівництво житла, яке здійснювалося високими темпами. Наприклад, тільки за 1944-1945 роки будівельникам вдалося відновити 15 тис. м2 житлової площі Тирасполя. Починаючи з 60-х років основні зусилля будівельників були спрямовані на зведення нового житла.
У 1945 році для реконструкції та розширення інфраструктури зруйнованого міста та загалом відновлення промисловості усієї республіки створили спеціалізоване будівельне управління № 28. За цей час його фахівці брали участь у зведенні заводських корпусів «Молдавізоліту», «Автополиву», «Електромашу», цехів обох консервних заводів.
Цього ж року відновив роботу Тираспольський механічний завод ім. С. М. Кірова, який налагодив виготовлення культиваторів, запасних частин до тракторів та сільськогосподарських машин, спеціальних пил для розпилювання котельця. У наступні роки почали випускати двигуни внутрішнього згоряння, відцентрові насоси, преси виноградні й упроваджувати пічне чавунне лиття. У першій половині 50-х років на підприємстві освоювали випуск нової продукції: ковальсько-пресові машини та обладнання для консервної промисловості. У 60–80-ті роки завод став головним підприємством у СРСР з випуску ливарного технологічного обладнання.
Серед найбільших машинобудівних та металообробних підприємств, заснованих наприкінці 50-х років, слід виділити тираспольські заводи: ТИЗАР (єдине спеціалізоване підприємство в СРСР із випуску рефрижераторних автомобільних причепів), «Електромаш» (електродвигуни, у тому числі вибухозахищені, та товари народного споживання), електроапаратний (виготовляв автоматичні вимикачі), завод металолітографії (виробництво бляшаної тари), «Тираспольський завод металовиробів» (емальований посуд).
У 60-ті роки були відновлені поруйновані та створені нові підприємства меблевої та деревообробної промисловості: меблеві фабрики № 4 та № 5, деревообробний комбінат, сувенірна фабрика.
У 1964 році здана в експлуатацію Молдавська ДРЕС у селищі Дністровськ (на той час –місто-супутник Тирасполя).
У листопаді 1967-го в Тирасполі розпочався регулярний тролейбусний рух.
Прискорений промисловий розвиток докорінно змінив вигляд міста. Вже до 1970 року кількість населення Тирасполя перевищила 100 тисяч жителів, також збільшувалася площа, приростала територія міста. До його складу увійшли довколишні села – Колкотова Балка в 1957-му, Закріпосна Слобідка – 1960-го. У період 1972 – 1982 років у Тирасполі збудували одне з найбільших текстильних підприємств – ЗАТ «Тиротекс».
Першою державною нагородою радянського Тирасполя став орден Трудового Червоного Прапора. Нею були відзначені тираспольчани та тисячі спеціалістів, яких направляли в Молдавію, випускники вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, добровольці, що за покликом душі їхали на комсомольські будови. Вони й заслужили високу трудову нагороду, яка нині прикрашає прапор нашої столиці
Христина ЖУРАВЕЛЬ.