Водохреща: українські народні традиції святкування

Хрещення Господнє – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан або Водохреща. Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак, ці свята слід розрізняти.

Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Іоанна Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег – із небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці, оскільки цього дня, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог-Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.

Чому кутя – голодна

Згідно з давніми традиціями, в Україні святкували три Святвечори. Так, саме три, а не два, як це у нас здебільшого усталено. Перший відзначали 6 січня – це Різдвяний Святий вечір, другий – 13 січня, гуцули його ще називали Василевий Святвечір, а 18 січня – вечір перед Водохрещем.

Під час Святої вечері усіх пригощають кутею, що є основною стравою столу. В українській традиції є 4 визначення для цієї страви: «Багата кутя», яку готують на Святий вечір перед Різдвом Христовим; «Щедра кутя», яку готували колись перед Старим Новим роком; «Голодна кутя», яку приготовляють на Святий вечір перед Водохрещем, і «Чорна кутя», яку готують у деяких регіонах України під час поминання померлих. Кажуть, що різниця між «Багатою кутею» та «Голодною кутею» полягає в тому, які страви є на столі. На перший Святвечір на столі було 12 пісних страв, а вже на третій ця кількість була значно меншою, від того й пішла назва самої куті.

Ще з давнини цілий день напередодні Водохреща люди повинні були дотримуватися суворого посту. Традиційно зі сходженням вечірньої зорі сім’я сідала за стіл.

Перед початком трапези господар брав ложку куті, підходив до вікна і кликав мороз на вечерю, примовляючи: «Як мороз не йде в дім, хай не йде і на врожай».

Спершу родина молилася, а згодом переходила до прийому їжі. На столі повинні бути лише пісні страви. У святковому меню переважно «голодна кутя», вареники з капустою, рибні страви, пісний борщ з вушками, гречані млинці, пісні голубці, узвар тощо.

Опісля вечері всі члени родини клали свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину, «щоб хліб родився».

Чого не можна робити

у Святвечір:

  • їсти, поки не зійде перша зірка;
  • пити спиртне та їсти не пісні страви;
  • ставити на стіл парну кількість страв;
  • лаятися, кричати, лихословити та думати про погане;
  • робити важку роботу по дому;
  • прати;
  • плакати.

Цілюща сила хрещенської води

Перші згадки про цілющі властивості води містяться в одній із проповідей Іоанна Златоуста: «У це свято всі, зачерпнувши води, приносять її додому і зберігають увесь рік, оскільки сьогодні освячені води; відбувається явне знамення: ця вода з часом не псується, але, зачерпнута сьогодні, вона протягом і двох, і трьох років залишається свіжою».

Вважається, що 19 січня, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року. Нею освячують домівки та храми. Нею належить поїти тяжкохворих, адже хрещенська вода має властивість зцілювати хвороби тіла і душі, змивати накопичений емоційний та психологічний негатив.

Вранці в церкві відбувається богослужіння. Після нього весь народ іде процесією на річку до хреста. Кожен несе із собою пляшку або глечик для води. На річці, біля хреста, вся процесія зупиняється і стає на льоду великим колом. Після недовгої відправи священик тричі занурює в ополонку хрест і читає молитву. Коли вода освячена, люди підходять до ополонки й наповнюють свої глечики.

Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло, хрест, який священик занурює у воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди занурюють саме срібний хрест, використовують дерев’яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.

Народні традиції

Зазвичай після водосвяття всі люди поверталися до своїх хат. Поки мати або старша дочка подавали на стіл обідати, батько брав з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочив їх у свяченій воді й кропив усе в хаті та в господарстві; потім брав крейду і писав хрести на образах, на сволоці, дверях і миснику.

Упоравшись із цим, батько сідав за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею пили свячену воду, оскільки вважається, що освячена на Водохреща вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

По обіді дівчата бігали до річки вмиватися в «йорданській воді» – «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водили своїх дівчат до ополонки – «щоб сі умила та красна була». А перед Хрещенням дівчата збирали сніг зі стогів – вважалося, що умивання ним допоможе відбілити обличчя, подарує рум’янець на весь рік і зробить дівчину красунею.

У місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов’язаних з «Йорданню». Наприклад, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці – нещасливий рік для дітей, граки – для молодих людей, а як пролетять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й – боронь, Боже, – вмиратимуть.

У деяких місцевостях Поділля та в Гуцульщині цього дня святять «трійцю» – три свічки, зв’язані квітчастою хусткою, намистом і барвистими стрічками. До цього ще додають пучки червоної калини та сухих квітів – безсмертників або васильків. З «трійцею» йдуть на «Йордан» переважно жінки та дівчата. Під час богослужіння «трійця» запалюється від свічок, що горять на престолі. Коли вода вже посвячена, то перед тим, як іти додому, «трійцю» гасять, занурюючи свічки в ополонку, де відбувалося освячення води.

У народі вірять: у той момент, коли священик занурює хрест у воду, всі чорти й всяка нечиста сила вистрибує з річки та залишається на землі до тих пір, поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом із нею пірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. Тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну протягом цілого тижня після Водохреща – «щоб більше загинуло нечистої сили від водохресних морозів».

На Слобожанщині є повір’я, що в день Хрещення настає хвилина, коли вода перетворюється на вино. Розповідають, що один купець їхав з ярмарку й заїхав на річку коней напоїти, але замість води знайшов вино. Тоді він напився, набрав його в посудину і поїхав. Далеко не від’їхавши, вирішив знову напитися, та не довелося, тому що вино в посудині знову перетворилося на воду.

На колишній Гетьманщині у холостяків був такий звичай: після обіду на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутів» того ж села і билися на кулаках – хто кого переможе. Переможці забирали собі «орден» – хрест, вирубаний на льоду.

На Водохреща до кожної оселі з поздоровленнями та щедрівками приходять також колядники. «Що ми говорили, щоб так воно і сталося – і вам, і нам, і сему щасливому двору, і всьому світу посполу. Нехай у вас святиться, веселиться, святая Йорданська водиця, як зараз, і в рік, і від року в рік, і на все життя. Дай, Боже!» За таке вітання господар обдаровував щедрівників грошима на церкву.

У період святок ворожили також на судженого, оскільки, згідно з повір’ями, все, що було наворожено, обов’язково збудеться. Вважається також, що сни, які наснилися в ніч на Водохреща, є віщими.

Наступного після Хрещення дня, 20 січня, відзначають «посвятки». У цей день переходили на звичайний, трудовий ритм, і відзначали день Іоанна Хрестителя. Відтоді знімалося табу на відвідування корчми та шинку, а жінкам дозволялося носити воду.

Після Хрещення дівчата і хлопці збиралися на вечорниці, вибирали собі пару і до Великого посту тривав сезон весіль.

Народні прикмети

На Водохреща, як і на попередні свята, уважно спостерігали за навколишньою природою, щоб передбачити майбутній урожай.

Коли на Водохреща риба табунами ходить – на рої добре.

На Водохреща день теплий – буде хліб темний.

Якщо похмуро – хліба буде вдосталь.

Падає лапатий сніг – на врожай.

Коли на Водохреща випав повний місяць – бути великій біді.

Удень йде сніг – на врожай гречки: вранці – ранньої, в обід – середньої, а ввечері – пізньої.

Під час освячення води йде сніг –добре роїтимуться бджоли та колоситимуться хліба.

Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліба будуть чисті, а якщо похмурий, небо вкрите хмарами – у колосках буде багато «сажки».

Якщо зоряна ніч – вродяться горіхи та ягоди.

Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то навесні у відповідний день тижня – у четвер, п’ятницю тощо – треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»

Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати – ні в хаті, ні у дворі, бо «буде пожежа»; ввечері ж на Водохреща його треба винести на річку і висипати на лід.

Якщо ввечері зустрінеться в лісі вовк, то треба говорити: «Де ти, вовк, був тоді, як Ісуса Христа на Йордані хрестили?» Вовк злякається, втече і більше на очі не з’явиться.

Найміцнішими, як уже зазначалося, вважалися йорданські морози. «Яскраві хрещенські морози, – казали з цього приводу, – городять білі ярки». Проте невдовзі вони почнуть слабнути, бо «Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі».

Купання в ополонці

Ополонку у вигляді хреста традиційно готували заздалегідь. Вирізаний хрест встановлювали поруч. Після освячення священиком води в ополонці можна купатися, змиваючи з себе гріхи та заряджаючись здоров’ям на цілий рік. Раніше в ополонку пірнали в першу чергу ті, хто у Святки гадав і вбирався в маскарадні костюми, оскільки це вважалося гріхом.

Купання на Водохреща буде корисним лише тоді, якщо дотримуватися правил безпеки. Пірнати у воду строго заборонено вагітним жінкам, літнім людям, дітям до 6 років та людям із хронічними хворобами.

Особливо небезпечною водохресна купіль є для людей із хворобами серця та легенів. Дати рекомендації щодо безпечного крижаного омовіння може тільки досвідчений лікар.

Незагартованим проходити цей ритуал не варто нікому. Деякі люди вже за місяць починають приймати контрастний душ та обтиратися снігом, щоб мати міцне здоров’я та не захворіти після занурення у крижану воду.

Пірнати у воду слід в офіційно облаштованих місцях під наглядом медиків і рятувальників.

У день купання заборонено вживати алкоголь. Перед купанням треба зробити розминку та прочитати молитву. Заходити у воду потрібно поступово. Перебувати у воді потрібно не більше 10 секунд. Занурюватися у воду різко та з головою вкрай небезпечно – це може призвести до зупинки серця.

Після виходу з води обітріться рушником та вдягніть теплий сухий одяг, а потім зігрійтеся чашкою гарячого чаю

Лариса ПАНАЇДА, вчитель української мови та літератури Кам’янської СШ № 2.

Фото автора.