Саме в ці дні осередку російської культури в Бендерах – Пушкінській аудиторії – виповнюється 120 років. За цей довгий час у її стінах перебувало багато зіркових гостей.
Наприклад, на сцені виступав один із найпопулярніших виконавців першої половини XX століття, зірка російського шансону – Олександр Вертинський. Нині легендарний об’єкт у Бендерах готується до свого відродження: тут розпочинається велика реконструкція.
Кумир естради першої половини ХХ століття, актор, поет, композитор, співак –Олександр Вертинський. Артист, який за суттю, створив новий музичний жанр – авторську пісню. Він мав славу найвідомішого російського шансоньє в історії XX століття. А його пристрасть до пригод призвела до еміграції. Туреччина, Румунія, Польща, Німеччина і, нарешті, Франція, де він затримався на 10 років. Його виступами захоплювалися європейські монархи та зірки Голлівуду. У колі знайомих Вертинського – Чарлі Чаплін та Марлен Дітріх. Були в його творчому маршруті й Бендери. «Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Пушкінська аудиторія, як і вся наша територія, потрапила під окупацію Румунії. Проте саме ця будівля залишилася центром російської культури – тут виступав Олександр Вертинський. У нього є знаменита пісня «На березі Дністра», він написав її якраз у Бендерах, після виступу в Пушкінській аудиторії. За-лишилися його спогади про це», – розповів ректор бендерського вищого художнього коледжу ім. В. І. Постойкіна Сергій Горбаченко.
Пушкінська аудиторія була створена комітетом піклування тверезості, щоб подолати пияцтво в Бендерах. Свої двері будівля відчинила в 1902 році. «Сьогодні, у вік інформаційних технологій, у нас на долоні весь світ, а 100 років тому цього не було. Людям потрібна була інформація, спілкування, культурні програми, заходи. Таку функцію взяла на себе Пушкінська аудиторія, точніше, на той час народна аудиторія», – підкреслив Сергій Горбаченко.
Олександр Вертинський був не єдиною відомою особистістю, яка побувала в Пушкінській аудиторії. Чого вартий візит самого імператора Миколи Другого. У роки Першої світової війни в будівлі аудиторії розташувався лазарет, а завідувала ним Ганна Леопольдівна Борзякова. «Коли імператор виходив із Пушкінської аудиторії, він побачив на столі аркуш паперу та чорнильницю з пером. Цар зрозумів, що це залишили для нього, щоб, можливо, він залишив свій відгук. Він на цьому аркуші просто розписався, разом із ним залишили свої підписи всі члени його сім’ї, які мандрували з государем на той момент. Цей аркуш, із двома рівними рядами підписів, зберігався в Анни Леопольдівни до 1939 року. Після цього лист із підписом государя був загублений, ми не знаємо, де він, можливо, він ще знайдеться», – розповів ректор художнього коледжу.
Місія аудиторії з самого початку була – служити людям, приносити користь, і цей принцип об’єкт проніс через роки. Там виступали артисти, згодом – активісти, а в роки Першої світової війни приміщення використовували як лазарет. Після Великої Вітчизняної потрібно було відновлювати економіку, промисловість, і там облаштували цех шовкомотальної фабрики. Для цього добудували нові корпуси, а стару, основну, будівлю було зруйновано у воєнні сорокові.
На сьогодні від колишньої аудиторії залишилися майже одні руїни – будівля розвалюється на очах. У корпусах, що новіші, розташувався художній коледж. З легкої руки засновника навчального закладу, легендарну будівлю взяли під своє шефство майбутні художники. У 1994 році Віктор Іванович Постойкін домігся передачі аудиторії для творчого закладу. Нині бендерський коледж хоче закінчити розпочату справу Постойкіна – об’єкт виграв грант на реконструкцію будівлі. «Ось у мене в руках ви бачите проект зміцнення будівлі: колони, ригелі, які пов’язуватимуть будівлю єдиною павутиною, вони розташовуватимуться всередині будівлі, ніяк не руйнуючи, а лише зміцнюючи її. Фахівці кажуть, що спиратися на стіни вже не можна, вони старі. Фундамент закладений з битого каменю, вапняку. Тому необхідно враховувати всі фактори й поставити свою конструкцію, на яку ця будівля буде повішена, як піджак на вішалку», – пояснив Сергій Горбаченко.
Проект відновлення будівлі розрахований на кілька років. Грошей поки що вистачає для реалізації першого етапу робіт. «Задум досить комплексний, ми повинні зберегти велику парадну залу, де зокрема лунатимуть відомі класичні композиції, проводитимуться виставки, можливо і вистави. Це має бути культурний центр, однозначно», – резюмував ректор бендерського вищого художнього коледжу ім. В. І. Постойкіна Сергій Горбаченко.
Під дахом аудиторії розташовуватиметься мансардний поверх, який будуть використовувати студенти та викладачі під художні майстерні. Отже, аудиторія стане майданчиком для творчих людей. Головна зала буде виставковою, де два види мистецтва – живопис і музика згуртуються воєдино.
Хто знає, можливо з часом на бендерській сцені Пушкінської аудиторії знову засяють світові зірки, такої величини, як Олександр Вертинський
Оксана КРУК.
Фото: wikimapia.org