Переяславською Радою історична наука називає збори представників українського народу на чолі з Богданом Хмельницьким, на яких було прийняте рішення про об’єднання території Війська Запорозького з Російським царством, закріплене присягою на вірність царю. Простіше кажучи – на зборах прийняли рішення приєднати Україну до Росії. Рада відбулася 18 січня 1654 року в місті Переяславлі.
Українські землі в першій половині XVII століття входили до складу Польщі, Угорщини, Османської імперії та Росії. Найбільша частина України – від Карпат до Полтави та від Чернігова до Кам’янця-Подільського – залишалася під владою Польщі. Боротьба народу України проти влади польської шляхти у 1648 – 1654 роках вилилася у справжню війну, очолену гетьманом Богданом Хмельницьким.
У цей період уряд Б. Хмельницького підтримував дипломатичні відносини та укладав військово-політичні союзи з багатьма країнами – Кримським ханством, Туреччиною, Московською державою, Молдавією. При цьому Україна зазнавала не тільки адміністративних і релігійних утисків з боку Польщі, але страждала від експансії Кримського ханства, що вважався формальним союзником України.
Наприкінці шостого року Визвольної війни в результаті безперервних боїв із польськими військами та віроломних набігів кримських татар цілі області України були спустошені. Постійні зради Кримського ханства, ненадійність з боку інших союзників штовхали гетьмана на підтримку тісних контактів з Москвою, яка була зацікавлена у зростанні впливу на Україну. Богдан Хмельницький кілька разів у листах звертався до російського государя Олексія Михайловича з проханням про прийняття Війська Запорозького в російське підданство.
У 1653 році Земський собор, що відбувався в Москві, прийняв рішення про включення Лівобережних територій Дніпра до складу Московської держави. Для переговорів 9 жовтня 1653 року з Москви вирушило велике посольство на чолі з боярином Василем Бутурліним. 31 грудня 1653 року воно прибуло до Переяславля. Богдан Хмельницький разом зі старшинами прибув туди 6 січня 1654 року.
Український гетьман скликав Раду на 18 січня 1654 року, яка відрізнялася від звичайних старшинських або військових рад тим, що була оголошена «явною всьому народу», по-нинішньому кажучи – відкритою. У ній взяли участь прибулі звідусіль козаки, представники православного духовенства та дрібної української шляхти, купці, селяни, ремісники, міська біднота і козацька старшина.
Відкриваючи Раду, Богдан Хмельницький звернувся до народу з промовою, в якій нагадав про війни та кровопролиття, що розоряли українську землю впродовж шести років. Гетьман схарактеризував украй важке становище тих народів, які опинилися під турецьким ярмом, з гіркотою говорив про страждання, заподіяні українському народові татарськими набігами. Він також нагадав присутнім про ті страждання, яких український народ зазнавав під владою польських поневолювачів.
На закінчення своєї промови Хмельницький повідомив, що цар Олексій Михайлович надіслав до українського народу посольство і закликав до єднання з братнім російським народом. Представники українського народу зустріли цей заклик гетьмана вигуками: «Щоб єсми навіки всі єдині були!» Всі присутні на Раді одностайно прийняли рішення бути «навіки всі єдині» з Росією, а гетьман присягнув на вірність царю. Після нього присягу дали козацька старшина, козаки та міщани.
Василь Бутурлін передав Богдану Хмельницькому подаровані йому царем символи гетьманської влади – прапор (хоругву), булаву і парадний одяг (горлатну шапку, ферязь і соболів). Після Переяславської Ради Московське посольство побувало в 177 містах і селищах України для складання присяги від населення на вірність царю. Присягнули 127 328 осіб чоловічої статі (жінки та селяни не присягали).
Рішенню про возз’єднання України з Росією сприяли спорідненість мови та культури українського і російського народів, єдина релігія, наявність тісних культурних, економічних і політичних зв’язків. Велику роль у процесі возз’єднання відіграли особливості державного устрою Росії та її політика щодо України.
У жовтні 1654 року почалася російсько-польська війна 1654 – 1667 років. Росія як покровителька запорожців повинна була захищати тих, хто присягнув їй. Закінчилася війна Андрусівським перемир’ям 1667 року, за яким Правобережна Україна і Північне Придністров’я залишилися під контролем Речі Посполитої. В її складі Північне Придністров’я перебувало до 1793 року.
У 368-у річницю Переяславської Ради голова політради Української партії «Опозиційна платформа – За життя» Віктор Медведчук нагадав про значення цієї події для історії України та Росії, для світової історії. Він заявив: «Дата 18 січня назавжди залишиться днем об’єднання, днем відкритого діалогу, днем єдності українського та російського народів. Найважливішою частиною спільної спадщини двох наших народів є спільна історія, спільні слов’янські корені, спільна православна віра, а також мільйони родичів, які проживають у двох країнах, і, звичайно ж, Велика Перемога у Великій Вітчизняній війні»
Iгор ШЕВЧЕНКО.
Фото: ru.wikipedia.org