Краса рукотворна, як сказав Фрідріх Ніцше
«…це обіцянка щастя». Та в ній все залежить від майстерності рук, глибини задуму, почуття міри. Що само собою є досить унікальним поєднанням. Тому шедеври рукотворної краси такі рідкісні й так цінуються людьми будь-якої національності, віросповідання, поглядів.
Незвичайний вернісаж відбувся 28 січня у виставковому залі Меморіального будинку-музею академіка М. Д. Зелінського. Назва виставки «Рукотворна краса», й автор (точніше сказати – творець) – вправна майстриня, рукодільниця Світлана Короленко. Вона народилася в 1938 році на станції Ісакогорка, поблизу Архангельська. З дитинства дівчинка надзвичайно любила вишивати, але в багатодітній родині машиніста і домогосподарки на придбання барвистих ниток і канви не вистачало коштів. Тому канву для вишивки робили руками з прорідженого ситцю, а як нитки використовували ганчірки (відходи текстильного виробництва), які батькові видавали на роботі суто для технічних потреб.
По закінченні школи Світлана вступила в Московський радіотехнічний технікум, а потім за розподілом потрапила в Тирасполь і практично 40 років відпрацювала на заводі ливарних машин ім. С. М. Кірова. Вийшла заміж, народила трьох дочок, які подарували їй онуків. Лише після виходу на пенсію в жінки з’явилося більше вільного часу для своєї творчої роботи. Майстрині завжди було притаманне бажання освоїти який-небудь новий вид рукоділля. Тому, крім традиційного в’язання спицями та гачком, вона освоїла рахунковий хрест, бісер, алмазну мозаїку, змішану техніку, а ще машинну вишивку, ажурну вишивку «Ришельє», вишивку болгарським хрестом, плетіння макраме.
Любов до творчості Світлана Леонідівна пронесла через усе життя. Для першої своєї експозиції вона відібрала 47 робіт, виконаних у різних техніках. Їх об’єднує одна спільна риса –
це пошук краси в багатогранному світі; тієї краси, яку можна побачити тільки пильними й захопленими очима, а відчути тільки тонкою душею та добрим серцем.
Вишивки Світлани Короленко – це яскраві ліричні пейзажі («За околицею», «Будиночок у полях», «У ромашковому краю»), екзотичні та романтичні стилізації «Під сонцем Африки», «Дівчата біля озера», «Душа Африки», «Оксамитовий вечір», «Смарагдова ніч», «В тумані»), барвисті натюрморти («Польові квіти» «Іриси», «Півонії»), гумористичні мотиви (серія «Коти в місті»).
Крім квітів, національних українських, молдавських, болгарських фольклорних орнаментів, а також крім традиційних сюжетів для вишивки хрестом, в експозиції є також копії відомих картин класиків російського живопису: Карла Брюллова («Вершниця»), Володимира Маковського («Діти, що біжать від грози»). Як розповіла Світлана Леонідівна, остання вишивка навіяна її спогадами з дитинства: репродукція картини Маковського колись прикрашала батьківський дім.
Є в експозиції й вишиті ікони, які рукодільниця робила для своїх трьох дочок та онуків. При цьому потрібно зазначити: більшість робіт виконана хрестом не по готовому узору, а просто по першій картинці, яка сподобалася. Наприклад, вишивка «Доріжка з трояндами та метеликами» (бісер і хрест) скопійована зі звичайного поліетиленового пакета.
Нині майстриня працює над алмазною мозаїкою «Сніданок з макаронами». В її найближчих планах – вишити копії шедеврів великих російських живописців: Віктора Васнецова («Оленка») та Івана Крамського («Невідома»). Ще у студентські роки під час першого відвідування Третьяковської галереї, за визнанням майстрині, вона була одночасно і захоплена, і шокована чарівністю героїні картини Крамського, майстерно переданою художником.
Висновок після огляду експозиції напрошується сам собою: автор обдарований не тільки тонким почуттям кольору, форми предметів, скромним талантом, що рветься назовні, а й величезною працьовитістю. Відчуття щастя переповнювало глядачів.
Рукотворну красу Світлани Короленко можна побачити у виставковому залі Меморіального будинку-музею академіка М. Д. Зелінського до кінця березня
Олександр ЮШИН.