Державна служба управління документацією та архівами (ДСУДА) ПМР до 50-річчя відкриття в Тирасполі Меморіального комплексу Слави презентувала документи з фондів Центрального державного архіву Придністров’я.
Незабаром на сайті ДСУДА відвідувачі зможуть ознайомитися зі списками загиблих радянських воїнів у роки Великої Вітчизняної війни, похованих на Меморіальному комплексі.
У представлених нині документах розповідається, що в 1920 роки на місці Меморіалу розташовувався сквер, де був похований комісар кавалерійської бригади Григорія Котовського Віктор Христофоров, який загинув у боях за визволення Тирасполя від білогвардійців. У листопаді 1921 року на території скверу поховали 22 прикордонників Парканської застави, що полягли від рук білогвардійців.
Рішення про створення Меморіального комплексу було ухвалене на початку 1970 років. Його проектували двоє талановитих тираспольчан – скульптори Леонід Фішбейн та Гаррі Файфермахер (Файф).
Перемогу в конкурсі на право спорудження Меморіалу здобуло будівельне управління № 28, яке очолював Герой Соціалістичної Праці Ігнат Дяченко. У його зведенні брали участь усі організації, підприємства та навчальні заклади міста.
В урочистій обстановці 29 січня 1972 року в Тирасполі відбувся мітинг, присвячений перепохованню останків радянських воїнів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни біля Тирасполя.
Того зимового ранку на Меморіалі Слави зібралися десятки тираспольчан. Це були заводські робітники, вчителі, студенти, представники багатьох інших організацій та підприємств, ветерани – учасники Великої Вітчизняної війни, рідні та близькі загиблих. Багато хто з них тримав у руках вінки.
23 лютого 1972-го відбулося саме відкриття Меморіального комплексу Слави. У лютому 1972 року було здійснено перепоховання останків солдатів та офіцерів, які загинули у квітні-серпні 1944 року під час Одеської та Ясько-Кишинівської наступальних операцій.
Серед похованих – імена чотирьох Героїв Радянського Союзу, які воювали в Придністров’ї – полковник Олексій Шутов, майор Микола Кадун, капітан Михайло Котловець, старшина Михайло Лінник. Вони загинули на різних фронтах, але були поховані в придністровській землі.
Вічний вогонь біля могили Невідомого солдата запалив також Герой Радянського Союзу, учасник Ясько-Кишинівської операції Михайло Терентійович Харін.
Кожна деталь на Меморіалі продумана та символічна. Плакучі верби, посаджені біля Стіни Пам’яті, уособлюють народні сльози з надзвичайно важкої втрати, понесеної у війні. Сходи символізують шлях до перемоги. Шість сріблястих ялинок, посаджених уздовж братських могил, нагадують вартових, що охороняють священний спокій полеглих. Встановлена у чаші на п’єдесталі п’ятикутна зірка – символ Радянської держави. У центрі зірки – газовий пальник. Вічний вогонь є символом вічного життя.
На жаль, для Придністров’я Велика Вітчизняна виявилася не останнім випробуванням. У 1992 році на Меморіалі з’явилося 11 нових могил захисників Придністров’я, полеглих під час захисту республіки від збройної агресії Молдови. Перших загиблих ховали тут на пошану за те, що вони, як їхні батьки та діди, склали голови під час захисту рідної землі. Тоді ніхто не думав, що жертв буде так багато, що на цвинтарях з’являться цілі алеї пам’яті.
У 2010 році було вирішено увічнити імена всіх 804 захисників. Для цього спеціально здійснили реконструкцію стіни, її зміцнили та розширили. Встановили фігури Скорботної Матері та ополченця – збірний образ захисника Придністров’я.
Раніше, у 1995 році, на Меморіалі встановили пам’ятник, присвячений придністровцям, які виконували свій інтернаціональний обов’язок в Афганістані.
У 2019 році на Меморіалі Слави відкрили монумент на честь ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС
Олександр ЗАЙЧУК.
Фото з сайту Державної служби управління документацією й архівами ПМР.