Уродженцю міста Рибниці, Герою Росії Олегу Крюкову 12 лютого виповнюється 55 років. Він є віце-президентом Російської Асоціації співробітників силових структур «Воїн», військовим експертом «Ветеранських вістей». У 2018 році Олега Васильовича удостоїли звання «Почесний громадянин міста Рибниці», а школа № 9, де він навчався, названа його ім’ям.
Зірку Героя Росії Олег Васильович отримав після знешкодження в Буйнакську вантажівки, начиненої вибухівкою. У той момент професійні та мужні дії Олега Крюкова врятували від загибелі сотні військовослужбовців і мирних жителів.
Це розмінування було не єдиним випадком, коли він ризикував життям заради порятунку людей. І звання «Герой Росії» – це високе визнання його заслуг перед Вітчизною, це результат його професійної майстерності, його військової доблесті, його вчинків, що пояснюються особистими чеснотами та вихованням у сім’ї потомственних військових.
Практично впродовж року до подій у Буйнакську підрозділ під командуванням Крюкова брав участь у бойових діях. Завдяки професійному та вдумливому ставленню офіцера до кожного конкретного випадку та правильним діям, втрати в підпорядкованому йому особовому складі були мінімальними, хоча завдання перед батальйоном ставили майже нездійсненні. Розмінування, встановлення мінних полів, операції прикриття… Доводилося діяти в найважчих умовах неймовірного психологічного тиску, наражаючись на небезпеку підірватися чи в будь-яку хвилину потрапити під обстріл противника.
Повертаючись до трагічних подій у Буйнакську, нагадаємо, що 4 вересня 1999 року о 21 годині 45 хвилин у цьому дагестанському місті був висаджений у повітря житловий будинок, де проживали переважно сім’ї російських військовослужбовців. 64 мирних жителі, серед яких було багато жінок і дітей, загинули. Більш ніж 100 осіб дістали поранення.
Майор Крюков зі своєю групою одним із перших прибув на місце трагедії. Під час обстеження прилеглої території він побачив вантажівку з написом «Хліб», що стояла поруч зі складом боєприпасів. Водія в автомобілі не було. Машина викликала в майора підозру. Під час огляду виявилося, що вона забита вибухівкою, підключеною до годинникового механізму. Олегу Крюкову вдалося відключити детонатор, після чого він сів за кермо і вивів вантажівку зі смертоносним вантажем за місто. Фахівці-підривники встановили, що вибуховий пристрій був знешкоджений за 15 хвилин до вибуху.
Сам Олег Васильович розповів: «Я «поліз» туди через безвихідь. Як командир я не повинен був цього робити, але мені не було кому навіть огляд доручити. Мої фахівці виконували завдання по всій Чечні. У складі нашого батальйону було сто саперів, а батальйон був ще більший, та завдань перед нами стояло стільки, що всі спеціалісти були розписані, всі перебували у відрядженнях. На місці трагедії зі мною були два офіцери та дев’ятеро солдатів. Я розбив їх на три групи, одну очолив сам. І ми приступили до огляду місця трагедії та околиць. Потім я помітив цей автомобіль.
За наказом мені було заборонено втручатися в цю ситуацію (під час розмінування нафтопроводу в Махачкалі загинув підлеглий майора Крюкова старший лейтенант Журавльов, після чого командуванням Північно-Кавказького округу було заборонено військовим саперам розмінування цивільних об’єктів). У нас діє чіткий розподіл. Армійські сапери можуть працювати тільки зі штатними армійськими вибуховими пристроями. Для цього ми вивчаємо вибухові пристрої, що застосовуються як нашою армією, так і арміями інших країн. Саморобні ж повинні розміновувати інші служби, такі як МНС або ФСБ. Однак МНС може працювати лише тоді, коли немає бойового конфлікту.
У даній ситуації під час виявлення я зобов’язаний оточити місце і чекати саперів ФСБ. Однак вони перебували в Махачкалі, за 50 кілометрів, а часу не було. Тому довелося все зробити самому, за що я дістав «невідповідність» від командування».
Згадуючи ці події, Крюков зауважує, що бойовики все чітко продумали. Вони розраховували, що після першого вибуху, який пролунав у Центральному міському кварталі, тут зберуться військові, спецслужби, люди. Поранених понесуть у госпіталь, розташований поруч, а навпроти нього – склад із боєприпасами.
«Там було все «цікаво» придумано. Машина з вибухівкою стояла якраз між госпіталем і військовим складом. І, якби стався вибух, то міг детонувати склад. Руйнування були б величезними й загинуло б дуже багато людей, у десятки разів більше, ніж після першого вибуху», – пояснив Олег Васильович.
Ситуація склалася таким чином, що майору Крюкову довелося порушити наказ про розмінування цивільних об’єктів, за що він дістав догану у вигляді службової невідповідності. Та жителі Буйнакська були іншої думки. Саме завдяки тому, що уряд Дагестану направив клопотання про подання майора Крюкова до звання Героя Росії, його справа була розглянута в Уряді Москви.
Указом Президента Російської Федерації від 27 жовтня 1999 року за мужність і героїзм, проявлені під час виконання військового обов’язку, майору Крюкову Олегу Васильовичу присвоєне звання Героя Російської Федерації з врученням медалі «Золота Зірка».
Про виклик у Кремль для отримання нагород офіцер дізнався під час виконання чергового бойового завдання.
Завдяки героїчним і грамотним діям Олега Крюкова, вдалося не тільки врятувати життя людей та інфраструктуру міста, а також зібрати докази в ході огляду вцілілого місця злочину і встановити особи злочинців. Сімох бойовиків заарештували, інші, перебуваючи у складі чеченських бандформувань, були вбиті в боях. Злочинці засуджені до тривалих термінів позбавлення волі, зокрема до довічного позбавлення волі.
У листопаді 2018 року, в день святкування 390-ї річниці Рибниці, Олег Васильович приїжджав до рідного міста. Він зустрічався з друзями та однокласниками, разом із ними відвідував рідну школу. На урочистому заході, який відбувся в Палаці культури, його вшанували званням «Почесний громадянин міста Рибниці», а школі під номером дев’ять, де він навчався, надали його ім’я.
Городяни пишаються своїм земляком, який нині живе в Санкт-Петербурзі. Вони передають йому свої привітання з нагоди дня народження, бажають міцного здоров’я та всіляких гараздів. Колектив нашої газети приєднується до привітань і з упевненістю стверджує, що на прикладі таких людей як Олег Васильович Крюков, ми повинні виховувати молоде покоління придністровців
Дмитро АКIНIН.
Фото: novostipmr.com