Під час громадянської війни (1917 – 1922) влада в Тирасполі переходила з рук у руки (від червоних до білих і навпаки) 14 разів. До середини літа 1920 року основні денікінські сили були розгромлені Червоною Армією. Деморалізовані залишки білогвардійської армії поспішно відступали до Чорного моря і Дністра.
У цих краях, зокрема на придністровських землях, із серпня 1919 року господарювали денікінці й петлюрівці, які фактично відновили буржуазно-поміщицькі порядки.
Героїчні бійці кавалерійської бригади Григорія Котовського, перевернувши денікінські заслони, 7 лютого першими вступили до Одеси. Потім, не затримуючись, почали переслідувати противника в напрямку міста Тирасполя. Ворог чинив опір несамовито, але то були останні його зусилля – Тирасполь звільнили 12 лютого.
У своїй книзі «Бойовий шлях котовців», виданій 1930 року в Одесі, Наум Нежберг і Роман Шпунт так описують цю подію: «Котовці по п’ятах переслідували денікінців, які швидко втікали, й на їхніх плечах 12 лютого 1920-го захопили Тирасполь. Під час відступу білі намагалися підпалити покинуті ними на залізничній станції Тирасполь ешелони. Бійці загону Котовського вчасно ліквідували пожежу і таким способом здобули величезні трофеї. Тільки бронепоїздів захопили 12. Білі під командою генерала Стесселя шукали порятунку в плавнях, розташованих на захід і південний захід від Тирасполя. У цьому місці загін Стесселя з’єднався з силами генерала Мартинова. Таким чином, головні залишки білих зосередилися на самому кордоні з Румунією. Кавбригаді Котовського і 2-й піхотній бригаді 45-ї дивізії було доручено ліквідувати ворога. На нараді тов. Котовського з командиром полку 2-ї бригади тов. Квятковським вирішили запропонувати противнику здатися.
З нагоди перемоги біля штабу бригади відкрилося щось на зразок мітингу. Котовський виступив із вітальними словами. Один із полонених генералів заявив: «Ми складаємо зброю». Так до 19 лютого 1920 року всі залишки денікінщини тут були ліквідовані остаточно».
Нагадаємо, що місто було взяте без бою після відходу з нього військ генерала Миколи Бредова. Котовському командири передових частин доповіли, що в Тирасполі захоплено багато ешелонів. «Від Тирасполя до села Паркани протягом 12 верст стоять один за одним 131 ешелон, поміж яких до 16 бронепоїздів».
Про багаті трофеї тоді повідомляла і газета «Одеський комуніст»: 51 паровоз, 35 вагонів з автомобілями та 135 вагонів із різними вантажами. Газета «Червона зірка» додавала до цього, що червоні частини захопили «…також 36 вагонів галицьких військових частин, які не побажали слідувати за Добровольчою армією і перейшли на бік Радянської влади. Більше в ході громадянської війни влада в місті не змінювалася».
Після звільнення Тирасполя і всього Придністров’я від ворогів у місті приступили до відновлення Радянської влади. Розпочалася націоналізація найбільших промислових підприємств. Усі невеликі друкарні ввійшли до складу поліграфічного об’єднання і відновили роботу. Однак значна частина підприємств (зокрема ватна фабрика, цегельний і миловарний заводи) не працювала: на одних не було сировини, інші були просто розграбовані. Лише частково працювали маслоробні та парові млини. Ревком оголосив про проведення в місті комуністичних суботників. Перший відбувся 13 березня 1920 року, другий – 20 березня. Учасники суботників очищали від бруду та сміття вулиці Тирасполя, міський сад, вокзал, розчищали залізничні колії та прибирали двори своїх будинків.
У Тирасполі 22-23 березня відбувся з’їзд ревкомів Тираспольського повіту, на якому фракція комуністів опинилася в більшості й почала вирішувати земельні й продовольчі питання.
Не забули в Тирасполі про роль кавалерійської бригади на чолі з відважним комбригом. Однією з визначних пам’яток міста, пов’язаних із подіями громадянської війни, є стара будівля готелю «Париж». Там узимку 1920 року розташовувався штаб Григорія Котовського. У цьому приміщенні легендарний червоний командир відсвяткував своє весілля.
У 1991 році був відкритий Військово-історичний музей штабу кавалерійської бригади видатного командира. Нині музей тимчасово не працює. У зв’язку з загрозою обвалення будівлі експозицію повернули в центральне приміщення Тираспольського об’єднаного музею.
Ім’ям прославленого комбрига названо вулицю, яка раніше була Дворянською. На одному з будинків цієї вулиці в день 100-річного ювілею визволення міста від денікінців відкрито пам’ятну дошку. У парку культури та відпочинку «Перемога» 1960 року встановлений пам’ятник червоному комбригу. До речі, свою нинішню назву парк дістав лише в 1965-му, після того, як День Перемоги став всенародним святом і вихідним днем. До цього парк називався «Міським садом імені Котовського»
Олександр ПЕТРЕНКО.
Фото: https://maysuryan.livejournal.com/