Виповнилося 170 років від дня народження російського інженера, письменника та мандрівника Миколи Гаріна-Михайловського – особистості, яка залишила особливий слід в історії Бендер. Залізнична гілка Бендери – Галац – це справа його інженерної думки.
Микола Гарін-Михайловський народився 20 лютого 1852 року в Петербурзі. Його батько був бойовим офіцером, а хрестив його сам цар Микола I. Закінчивши гімназію, майбутній письменник вступив до Інституту інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі та через шість років, під час російсько-турецької війни, молодим інженером його направили до діючої армії, прокладати шосе в Болгарії. З того часу він майже все життя будував: зводив мости, пробивав тунелі, прокладав залізниці.
Добрим словом згадують Миколу Георгійовича і в Бендерах – у Бессарабії майбутній письменник та інженер побував ще в юності. У студентські роки, коли він навчався в Санкт-Петербурзькому Інституті інженерів шляхів сполучення, довелося брати участь у дослідницьких роботах. Юнак сам їздив на паровозах як кочегар і помічник машиніста, а через роки пережиті враження увійшли в реалістичну розповідь «На практиці».
Відзначився молодий інженер своєю яскравою та стрімкою кар’єрою: після закінчення курсу був направлений старшим техніком до Болгарії, де взяв участь у будівництві порту та шосе. Навесні 1879 року, не маючи практичного досвіду в прокладенні залізниць, він дістав престижну посаду на спорудженні Бендерсько-Галацької залізничної магістралі. Роботи здійснювала компанія концесіонера Самуїла Полякова. Нині – це частина Придністровської залізниці. Праця інженера-вишукувача захопила Михайловського, і він швидко зарекомендував себе з найкращого боку, просувався по службі та заробляв великі гроші.
Пізніше Микола Георгійович описав на сторінках своїх творів період історії, коли маленькі Бендери ставали частиною величезного залізничного маршруту, що пролягав півднем Російської імперії. Нелегка праця робітників, чиїми неймовірними зусиллями була побудована залізниця Бендери – Галац, яскраві картини природи та звичні будні провінційного містечка – все це також відображено у творах письменника та інженера Гаріна-Михайловського. «Бендери – містечко з маленьким одноповерховим готелем із дерев’яним сірим дахом і великим садом, були схожі на село. У тому готелі (з коридорами, як у казармах, з великими висячими замками на номерах) юрмилася маса всілякого цивільного та військового народу. Військові – переважно інтенданти, цивільні – євреї – постачальники армії. Більшість із них – молоді, енергійні, з пекучим поглядом людей, які без сумніву йдуть до своєї мети», – зазначив на сторінках своїх творів письменник.
Рух перших поїздів лінією Бендери –Галац відкрили в листопаді 1877 року. Залізне полотно завдовжки 312 верст було побудоване в рекордно короткі терміни навіть за нинішніх часів – лише за 3 місяці. Цей невеликий часовий період був лише епізодом у насиченому житті Гаріна-Михайловського.
Про те, що Микола Георгійович був унікальною особистістю, свідчать самі факти. Інженер і письменник відрізнявся своєю чесністю та принциповістю, він болісно сприймав прагнення багатьох своїх колег до особистого збагачення. Наприкінці 1882 року він подав у відставку. За його власним поясненням «…за повною нездатністю сидіти між двома стільцями: з одного боку – державні інтереси, з іншого – особисті господарські».
До інженерної діяльності Гарін-Михайловський все ж таки повернувся 1886 року. Завдяки його розуму та праці в Російській імперії було збудовано чимало ключових залізничних сполучень. Літературний дебют Миколи Георгійовича відбувся в 1892 році.
Найбільшу літературну славу письменнику принесли цикл автобіографічних повістей, що становлять, за висловом російського письменника Максима Горького, цілу епопею. В 1893 році вийшло продовження твору «Дитинство Тьоми» – повість «Гімназисти». Через два роки було видано третю – «Студенти». Над четвертою повістю цього циклу «Інженери», присвяченою будівництву Бендерської залізниці, письменник працював з 1898 року до самої смерті
Леся ПОТОЦЬКА.
Фото: sevmuseum.ru