Майстер суворого стилю: до сторіччя Савицького

У Дитячій художній школі ім. О. Ф. Фойницького міста Тирасполя 21 лютого була організована виставка демонстраційного характеру, присвячена 100-річчю від дня народження художника Михайла Савицького та 105-й річниці від дня народження Тетяни Яблонської.

Мета події – залучення учнів ДХШ та гостей закладу до світової художньої культури.

Михайло Савицький – народний художник Білоруської РСР (1972) і СРСР (1978), дійсний член Російської академії мистецтв і Національної академії наук Білорусі. Він –кавалер багатьох орденів СРСР і Білорусі, зокрема був першим, кого нагородили орденом Франциска Скорини (1997). Є лауреатом багатьох радянських, білоруських і міжнародних премій. Має звання «Героя Білорусі» (2006).

Сторіччя від дня народження художника світова культурна спільнота відзначила 18 лютого 2022 року. Його творчість ознаменувала цілу епоху в міжнародному та білоруському мистецтві. Причому головною особливістю світосприйняття митця було характерне публіцистичне та емоційно-експресивне розкриття історичних та сучасних сюжетів. Особливо часто звертався він до теми Великої Вітчизняної війни. При цьому в основі полотен військової тематики – особисті враження про вчинки фашистів. Такий підхід до творчості аж ніяк не випадковий.

Михайло Савицький потрапив на фронт двадцятирічним юнаком. Брав участь в обороні Севастополя. Майже на самому початку війни потрапив у полон. Пройшов концтабори Бухенвальда, Дюссельдорфа, Дахау. Дивом залишився живий: звільнення табору американськими військами відбулося в той час, коли він після сімнадцятиденного перебування під арештом за організацію втечі, знесилений, згасав у тифозному бараку серед трупів.

Створеною в 1963 році картиною «Партизани» художник відразу заявив про себе як про одного з найбільших майстрів «суворого стилю». Картина опинилася на гребені тих пошуків, які намітилися в білоруському мистецтві на початку 1960-х років. Робота Савицького втілила стилістичні риси, характерні для радянського живопису того періоду. Він вклав у це полотно весь свій життєвий і професійний досвід.

Картина «Партизанська мадонна» (1967) найбільш повно відобразила філософсько-творче кредо майстра, особливості його художнього методу. Полум’яні барви війни на задньому плані різко контрастують з благодушністю матері, яка годує немовля. Задумливий, сповнений надії погляд і внутрішня зосередженість Мадонни характеризують емоційний стан: хоробрість і відвагу жінки перед обличчям війни. Незабаром полотно купила Державна Третьяковська галерея. «Партизанська мадонна» експонувалася на багатьох міжнародних виставках: в Італії, Канаді, Англії, Угорщині, Німеччині, Румунії, Японії, Монголії.

До образу Мадонни художник звертався не один раз. У 1978 році він написав свою не менш знамениту «Партизанську мадонну Мінська». В основу композиції покладена відома картина епохи Відродження «Сікстинська Мадонна» Рафаеля, тільки замість біблійних персонажів тут зображені прості люди, які пережили фашизм.

На полотні «Мадонна Біркенау» ми бачимо, як над почорнілим силуетом крематорію жіночого табору Біркенау легко літає, ширяє, підноситься в небо ще одна мадонна – символ усіх загиблих матерів. Вона така ж урочисто прекрасна, якою зображувалася в живописі Відродження. Ідеал любові, краси та материнства для мракобісся невразливий, недосяжний і безсмертний. А попіл спалених проріс скромними польовими квітами. Картина – символ відродження життя, символ вічності.

Для Савицького надзвичайно важливо було, щоб вистраждані ним образи знайшли шлях до серця глядача, змусили його по-справжньому співпереживати. Щоб написати картину, іноді потрібно, за його словами, «спалити душу». І він, не шкодуючи себе, спалював її. Особливо тоді, коли працював над циклом великих полотен «Цифри на серце» (1974 – 1987), який оповідає про пережите в гітлерівському полоні. У його образній структурі сплелися реальні епізоди табірного пекла, висока символіка і багатозначна алегорія. 16 полотен цієї «трагедії» забрали в нього багато сил і здоров’я. Водночас робота принесла йому велике внутрішнє задоволення і почуття виконаного обов’язку перед пам’яттю тих, хто потрапив у жорна найбільшої катастрофи XX століття.

Картини художника є в Національному художньому музеї Білорусі, у фондах Білоруської Спілки художників і Міністерства культури Росії, Державної Третьяковської галереї в Москві. Його творча спадщина становить близько 200 робіт. Живописець назавжди увійшов в історію художньої культури як найбільший майстер сучасного мистецтва, чудовий педагог і громадський діяч, чия творчість становить одну з найяскравіших сторінок національної та світової культури.

Михайло Савицький помер 8 листопада 2010 року. Похований у Мінську

Iгор ШЕВЧЕНКО.
Фото: zn.deafsch.by