Цей фахівець повинен мати вищу освіту, бути дуже ерудованою й артистичною людиною, без дефектів мови, любити виступати перед публікою, вміти встановити контакт із незнайомими людьми приблизно за дві секунди.
Необхідними для нього також є добре розвинена пам’ять, комунікабельність, інтерес до нових знань, постійне самовдосконалення, відповідальність, урівноваженість, доброзичливість, готовність до спілкування з дорослими та дітьми. До того ж іще –вміння надати першу медичну допомогу в екстрених випадках та відповісти на запитання, часом досить провокаційні. Відкриємо вам таємницю: ця людина – екскурсовод.
У День екскурсовода, який віднедавна відзначають у світі 21 лютого, вітають співробітників музеїв і туристичних агенцій, а також інших закладів, де організовують і проводять екскурсії. Це звичайний робочий день, але з більшим для них навантаженням.
ХХ століття. Людмила Миколаївна Бєлоус –одна з тих, хто стояв біля витоків розвитку туристичної галузі в нашому краї. Здобувши спеціальність філолога в Тираспольському педінституті імені Т. Г. Шевченка (нині ПДУ), Людмила записалася на курси екскурсоводів, які тоді вперше відкрили в Тирасполі, й уже 1 січня 1975 року стала співробітником, а згодом – старшим методистом Тираспольського Бюро подорожей та екскурсій. Її ім’я занесене до Книги пошани Республіканської ради з туризму та екскурсій.
Жінка натхненно розповіла, які цікаві та захопливі подорожі доводилося здійснювати їй разом із групами туристів. Першим маршрутом молодого фахівця став Музей бойової слави, що розміщувався на трьох поверхах Кіцканського Новонямецького монастиря, який на ту пору не діяв, як церковна установа. Там зберігалися експонати, що розповідали про події на Кіцканському плацдармі, особисті речі учасників визволення Молдавії від німецько-румунських загарбників у 1944 році.
Були й піші походи, тролейбусні прогулянки містом, що організовувалися для туристів за так званим «Всесоюзним маршрутом», а також тематичні теплохідні, такі як «Мелодії Дністра» або «Про що шепочуть хвилі сивого Дністра». Теплоходами туристів привозили з Кишинева та Бендер до Тирасполя, їм показували найкращі місця, вони відвідували музеї, картинні галереї. У селах знайомилися з життям та побутом місцевого населення. Групи студентів, школярів, працівників підприємств прибували да нашого міста з різних куточків Радянського Союзу. Траплялося, що в готелях «Аист» та «Приетения» не вистачало місць. Доводилося розміщувати людей у студентських гуртожитках, а то й у приватному секторі. Великої популярності набули подорожі вихідного дня за маршрутами Тирасполь – Кишинів та Тирасполь – Одеса.
Загалом, за час роботи екскурсоводом, Людмила Миколаївна відвідала сотні найкращих міст усіх колишніх союзних республік, побувала й за кордоном. «Мені легше сказати, де я не була, – пояснила моя співрозмовниця. – Я жодного разу й на хвилину не пожалкувала, що обрала цей фах. Можу сказати, що праця екскурсовода стала справою всього мого життя. Я побачила світ, знайома з роботою всіх підприємств Придністров’я, знайшла чимало друзів, розвивалася разом із ними та збагачувалася новими знаннями, ми й досі контактуємо, відзначаємо свята. Працювати ж продовжую й нині», – зізналася жінка.
ХХI століття. Станіслав Котлинський – її молодий колега, рибничанин. Він народився в селі Єржово Рибницького району 2000 року. З раннього дитинства хлопець любив досліджувати найближчу округу, велосипедом об’їхав села Сарацея, Бєлочі, Строєнці та Рашків, які згодом увійшли до одного з туристичних маршрутів, який він уже показав декільком сотням туристів. На спеціальних курсах не навчався, але після закінчення Рибницької школи вступив на заочне відділення природничо-географічного факультету ПДУ ім. Т. Г. Шевченка на спеціальність «Викладач географії».
«Свій перший маршрут я почав розробляти в рідних мені Рибницькому та Кам’янському районах, а моїми першими туристами були ведучі програми «Два кадри» з ТСВ. Після несподіваного успіху: репортажів на телебаченні та можливості самостійно заробляти, я зрозумів, що це моє. З тих пір я вже маю близько двох десятків маршрутів Придністров’ям і Молдовою та продовжую знайомити туристів із чудесами природи й історіями, легендами, які живуть поміж нас. Ця професія мені дуже до вподоби, незважаючи на всі труднощі, які траплялися з туризмом останніми роками. Подолавши період пандемії, я продовжую вдосконалюватися й займатися улюбленою справою, з нетерпінням чекаю на новий туристичний сезон. Я дуже щасливий, що знайшов свою справу та свою професію в такому молодому віці, й, чесно кажучи, не бачу себе в якійсь іншій ролі. Дуже хочу залишитися в рідному мені Придністров’ї та продовжувати розвивати туризм у нашому краї, знайомити з ним не лише іноземців, а й мешканців республіки. Щоб вони закохалися в наш край так, як я закохався в нього», – зауважив молодий екскурсовод
Аліса КОХАНОВА.
Фото автора.