Останнім часом Дністровськ буквально розцвів. Влітку у дворах прибрано, на клумбах – розмаїття квітів, а взимку дбайливо розчищено від снігу та посипано піском стежки. Звичайно, ще багато чого можна зробити, зокрема, більше дитячих майданчиків облаштувати. Та факт залишається фактом. Стало чистіше й затишніше. Це заслуга двірників, які відповідають за санітарний стан дворів і під’їздів.
Ось уже десять років, як Надія Мелештян працює двірником у ЖЕУК міста Дністровська. До своєї нелегкої роботи, як і багато її колег, вона ставиться з величезною відповідальністю, на совість прибирає прилеглу територію трьох будинків на вулиці Будівельників – №№ 8, 10 і 12.
«Я інакше не вмію,– зніяковіло посміхається молода жінка, яка не звикла привертати увагу до своєї скромної персони. – Звичайно, я не мріяла з дитинства стати двірником, проте комусь треба і цю роботу виконувати!»
Роботою Надію не налякаєш, до неї уродженка села Незавертайлівка привчена з дитинства. Батьки Наді все життя працювали на свинофермі. Доглядати худобу – справа дуже відповідальна. Усе треба робити вчасно, стежити за чистотою, а особливо за здоров’ям маленьких поросят. Усю домашню роботу батьки навчили дівчинку виконувати
з душею.
Доля Надії складалася непросто. Закінчивши школу, вона майже відразу ж вийшла заміж. Їй стало не до навчання: треба було налагоджувати сімейний побут. Тепер Надія вважає це своєю помилкою. Адже вчилася непогано і могла б стати агрономом або ветеринаром. Та тоді все здавалося інакше. Як кажуть, серцю не накажеш. Зараз Надія щаслива у другому шлюбі. Чоловік Євген трудиться на Молдавській ДРЕС. Одна донька вже вивчилася, вийшла заміж і живе в Санкт-Петербурзі, інша теж потягнулася за сестрою і навчається там же. Мама пишається обома дочками. Вони виросли працьовитими, часто допомагали їй у роботі в найважчі сезонні періоди. Не соромилися разом з мамою прибирати гори опалого листя восени, а взимку розчищати сніг і сколювати лід. Їй трохи шкода, що дівчата поїхали за своїм щастям так далеко. Вони з чоловіком мріють про їхнє повернення. «Адже у нас прекрасна, багата земля і, якщо вмієш працювати, завжди проживеш!» – каже Надія.
Вона добре відгукується про керівництво ЖЕУКу, яке забезпечує двірників усім потрібним інвентарем. Не любитель перескакувати з місця на місце, Надя цінує свій колектив, де заведено допомагати одне одному. Кожному двірникові доводиться за будь-якої погоди виконувати свої обов’язки. Ллє дощ – вони підмітають сходові прольоти в під’їздах. Хтось із мешканців з повагою і розумінням ставиться до праці двірників, комусь подобається робити їдкі зауваження, хтось недбало кидає на землю сигарету або обгортку. Люди бувають різні. Надія вважає, що, крім здоров’я та сумлінності, головна для двірника риса – це терпіння і вміння промовчати.
В умілих і міцних руках Надії Мелештян усе «горить». Вдома у неї завжди чисто й затишно, на городі росте все, що потрібно для смачного наваристого борщу, курочки несуть яйця, у хліві задоволено чавкає свинка. У дворі, рано-вранці проводжаючи її на роботу, ластяться до хазяєчки два невеликих песики. «Місто – це наш другий дім, наша турбота, – усміхається Надія. – Хоч часом і буває важко, та мені подобається його прибирати».
Лара ЧАЙКА.