На те й агроном, щоб люди були з зерном

У галузі сільського господарства будь-якої держави найважливішим фахівцем є агроном. Для обробітку родючих придністровських земель він також необхідний. Про те, чим приваблива ця професія, з нами поділився Дмитро Трибусовський.

Дмитро народився і виріс у селі Хрустова Кам’янського району. З раннього дитинства він допомагав своїм рідним на городі (70 соток) і в підсобному господарстві. Важка сезонна праця, відповідальне ставлення до землі в якийсь момент зумовили майбутній вибір професії. За освітою він – кваліфікований учений агроном. Вищу освіту (спеціальність «Захист рослин») здобув у ПДУ імені Т. Г. Шевченка.

Уже з другого курсу студенти факультету під керівництвом кураторів відвідували сільськогосподарські підприємства. Багато часу вони проводили в теплицях Тернівки, Паркан, Слободзеї, Кишинева. Викладачі організовували для них поїздки в заповідники, розповідали й пояснювали майбутнім агрономам все, що стосується розвитку рослин: від насіння до готової продукції.

Коли настав час виробничої практики, молодий спеціаліст вибрав такий рідний і знайомий йому колгосп «Путь Леніна» в с. Хрустова. Протягом шести місяців разом із місцевими фахівцями він вирощував технічні культури: соняшник, рапс, кукурудзу, пшеницю, ячмінь, горох, а також овочі: томати, моркву, цибулю, капусту. Обов’язковою була робота з розсадою з подальшим висаджуванням її в ґрунт.

Закінчивши навчання, в пошуках свого власного шляху Трибусовський улаштувався на роботу в агрофірму «Дружба» в с. Протягайлівка. Три роки він вирощував уже знайомі йому сільськогосподарські культури, особливо ж пам’ятною стала участь у закладці садів (черешні, вишні, персика).

З теплотою й великою вдячністю згадує він свого першого керівника. Директор агрофірми Данило Матчин з першого дня знайомства ділився з ним своїми знаннями та життєвим досвідом, які дуже згодилися пізніше під час упровадження їх у розвиток сільського господарства республіки. На сучасному етапі Дмитро прекрасно розуміє, що для одержання бажаних результатів (гарного врожаю) в умовах частих придністровських посух не обійтися без меліорації. Нині всі господарства прагнуть до її відновлення. Площа зрошуваних територій щорічно збільшується. У республіці є навіть Фонд розвитку меліоративного комплексу на 2022 рік.

Трудові будні Дмитра Трибусовського включають організацію діяльності працівників, контроль механізаторів, відстеження ефективності збирання врожаю комбайнами та багато іншого. Важливо не тільки зібрати продукцію, а ще й здати її в належному стані на склад, забезпечити збереження та організувати транспортування.

«Останнім часом стало популярним називати агронома менеджером. Землеробство тепер організовується за принципами ведення бізнесу, а працівники повинні дотримуватися таймінгу. Цілком закономірно, що і в Придністров’ї з’явилася окрема спеціальність – «агробізнес», – зазначив фахівець. Він упевнений, що життя агронома не нудне, а навпаки –  творче. Багато безперервних завдань щодня відкривають простір для імпровізації та реалізації нових ідей.

«Траплявся в моєму житті й досвід із заробітками за кордоном, однак я швидко зрозумів, що краще будувати кар’єру за фахом на своїй батьківщині», – поділився досвідом Дмитро. Уже майже чотири роки він працює в ТОВ «ЄвроРостАгро» на зерновиробництві, де впродовж одного року йому було забезпечене кар’єрне зростання. У його планах – відкриття власної справи, благо досвід для цього має.

«Я абсолютно точно не шкодую, що обрав сільськогосподарську професію. Кожного дня я упроваджую у виробництво нові знання. До того ж, робота є завжди, а отже, є і зарплата, і можливість утримувати сім’ю», – зазначив молодий фахівець.

Напевно, цілком природним є те, що вибирають професії для роботи в сільському господарстві переважно сільські жителі, які з дитинства звикли працювати на землі, люблять і знають, як це робити. Однак останнім часом спостерігається популяризація професії агронома і серед міської молоді, яка вважає цю роботу не тільки корисною для суспільства, а й можливістю щодня спілкуватися з природою

Марина СОВА.

Фото автора.