Придністровські спортсмени з обмеженими можливостями здоров’я ніколи не опускають рук і вміють знайти вихід із будь-якого скрутного становища. Таким є Микола Чумак, який вписав своє ім’я в історію світового паралімпійського руху.
Народився Микола 18 грудня 1965 року в селі Нові Кирнацени Молдавської РСР. Активно займатися спортом він почав у 1981 році, коли навчався в Бендерському столярному училищі. Тоді ж юнак уподобав «королеву спорту» – легку атлетику.
Життя чоловіка змінилося 23 лютого 1988 року. На той час він працював на столичному заводі столярних виробів. «Того дня зі мною стався нещасний випадок – виробнича травма. Довгий час лежав у лікарні. Почав втрачати зір. Спочатку мені дали третю групу інвалідності, а згодом – другу. Я постійно розмірковував, як далі жити», – пригадав Микола Чумак.
Вихід він все-таки знайшов – у спорті. За його словами, саме спорт є одним із важливих інструментів реабілітації інвалідів. Для когось це можливість розширити свої функціональні можливості, покращити здоров’я, а для когось – шанс опанувати високу спортивну майстерність і навіть поповнити ряди паралімпійської збірної країни. Микола на той час уже знав про Сергія Бубку – легендарного радянського легкоатлета з України, досягнення якого теж його надихали.
Микола вдячний долі за знайомство з Георгієм Чебаном, який нині очолює ДУ «Республіканський спортивний реабілітаційно-відновлювальний центр інвалідів». «Георгій Павлович знайшов тренера, Василя Ніколаєва, який допоміг мені досягти значних результатів у спорті. У 1994 році я ввійшов у четвірку кращих на чемпіонаті світу з легкої атлетики на дистанції 10 000 м. Цей успіх дав мені путівку на Паралімпійські ігри в Атланті 1996 року», –зазначив параспортсмен.
Участь у грандіозному святі спритності, швидкості, сили духу спортсмен вважає вершиною своєї спортивної кар’єри. В Атланті він став бронзовим призером на дистанції 10 000 м і посів четверте місце у змаганнях з марафону.
За словами Миколи Чумака, він не сподівався на такий успішний результат, а його наставник Василь Ніколаєв був упевнений у спортсменові, який вдало пройшов усі етапи підготовки до найважливішого спортивного старту.
Придністровець взяв участь у Паралімпійських іграх у Сіднеї (2000 рік) та Афінах (2004 рік). На сьогодні він вважає, що паралімпійці є послами змін: «Результати їхніх виступів надихають і дивують увесь світ, змінюючи уявлення багатьох людей про те, де є межа людських можливостей. Жодна подія не впливає на просування соціальної інтеграції й перетворення суспільства так сильно, як Паралімпійські ігри».
Після закінчення спортивної кар’єри Микола працював тренером із легкої атлетики в Суклейській спортивній школі (Парканський філіал), де передавав свої знання та досвід юним спортсменам.
За словами Георгія Чебана, Микола Чумак є справжньою зіркою придністровського спорту: «Я знайомий із ним з 1986 року. Він знайшов свій шлях, реалізував себе в спорті. Знайшов у собі сили, відновився після важкої травми. Переможець та призер змагань різного рівня. Завжди готовий прийти на допомогу. Щасливий сім’янин. У нашому центрі він сьогодні працює різноробочим. У вільний час продовжує тренувати юних придністровців».
Микола Чумак одружений, він знає, що таке сімейне щастя. Разом із дружиною Людмилою вони виховали двох доньок, а тепер ще й онукові радіють.
Микола Доментійович і танцями захоплюється: «Це не лише приємне, а й досить корисне хобі. Танець покращує настрій у найсумнішу годину, тому що наше тіло створене для руху, а якщо цей рух ще й гармонійний, гарний і в супроводі приємної музики, то організм тріумфує. Усім відомо, що ранок дає установку на весь день, тож починати його варто з танцю й під веселу музику».
Наш співвітчизник упевнений, що змагання є важливою складовою життя параспортсменів: «Потрібно розуміти, що не всі стануть переможцями, але спорт виховує характер – стрижень – і загартовує силу волі. Поразка – це теж перемога, хоч як парадоксально це не звучало б. Тому що людина все одно здобуде відповідний урок від життя і колись зможе собі сказати: «Я хоча б спробував»
Олександр ЗАЙЧУК.
Фото ІА «Новости Приднестровья».