Нині ніхто не дивується, коли зустрічає дитину з інвалідністю у звичайній школі в класі поміж учнів, або дорослу людину з обмеженими можливостями здоров’я (ОМЗ) в театрі, басейні чи кафе.
А все тому, що вони ведуть цілком активне життя: беруть участь в Паралімпіаді, вступають до престижних вишів, пишуть вірші, співають, малюють, а також радіють і засмучуються, як усі люди.
І все-таки, зустрівши таку людину (дорослу або маленьку), ми часто не вміємо спілкуватися з нею, розгублюємося, не знаємо, що говорити, як запитати або запропонувати свою допомогу і при цьому не образити. Ось що радять у таких випадках психологи.
Чи ображає людину жалість і співчуття
Є різні люди з ОМЗ: хтось змирився зі своєю долею, а хтось постійно перебуває в напруженому стані. Вони навіть можуть бути агресивними, проте все одно треба поважати їх, тому що невідомо, як ми повели б себе на їхньому місці. Треба враховувати вразливість цих людей, старатися не зачепити їхні почуття. Необхідно пам’ятати, що жалість, співчуття, сумні зітхання та погляди, дійсно, можуть образити. Тому найкращим буде звичайне спілкування, як з будь-якою іншою людиною.
Як вони сприймають себе в суспільному середовищі
У кожного з них є своя історія. Хтось із вдячністю сприймає свою долю. Наприклад, одна дівчина з 15 років жила в інтернаті в інвалідному кріслі. Проте парадокс! Вона щиро пробачила своїх батьків, які кинули її напризволяще. Дівчина каже, що любить їх і їй нічого не треба, тільки б знати, що з ними все гаразд.
Ще одна історія. Він був перший парубок на селі, завидний жених. Дівчата ходили натовпами за ним, і раптом цей красень одружився на дівчині-колясочниці. Жили вони щасливо, виховали трьох діточок. Здорові ж, красиві та стрункі дівчата ніяк не могли зрозуміти, як таке могло статися, сердилися на них. Варто ж було їм тільки побачити доброзичливе обличчя та лагідні очі обраниці, й усе стало б зрозуміло.
Авторитет педагога ніхто не відміняв
Ставлення до особливих дітей залежить від виховання, прикладу дорослих. Якщо вчитель проявляє до дітей з ОМЗ почуття поваги, такту, то й учні поводитимуться відповідно.
У побуті здебільшого не діти цураються особливих дітей. Часом усе ще можна почути, як батьки не дозволяють своїм дітям спілкуватися й товаришувати з ровесником з ОМЗ. Дорослим такої поведінки треба позбавлятися. І вдома, і в школі необхідно пояснювати, що ці діти – повноправні члени суспільства, які потребують турботи й часу: трохи довше подумати, щоб відповісти, трохи більше зосередитися, щоб розв’язати задачу. Батькам же замість заборон не-обхідно частіше говорити своїм синам і дочкам: «Дорогий мій сину, щоб бути людиною, мало опановувати знаннями, треба виховувати душу. Якщо поруч той, кому необхідна твоя допомога, не відвертайся. Відгукнися. Він такий, як і ти».
Нагадаємо про Конвенцію прав інвалідів
Конвенція про права інвалідів є міжнародним договором, в якому визначаються права осіб з інвалідністю, а також зобов’язання держав-учасниць Конвенції щодо сприяння, захисту і забезпечення цих прав.
Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла 13 грудня 2006 року Конвенцію, яка набула чинності 30 березня 2007 року. Держави, що ратифікували документ, юридично зобов’язані дотримуватися його положень. Придністровська Молдавська Республіка теж приєдналося до цієї Конвенції.
Верховна Рада ухвалила постанову про визнання її рамковою нормою права на території республіки. В одному з пунктів постанови записано: «Визначити, що частина друга статті 1 Конвенції про права інвалідів від 13 грудня 2006 року набирає чинності на території Придністровської Молдавської Республіки з моменту приведення у відповідність законодавства Придністров’я…».
Постанова № 2289 набула чинності 29 червня 2018 року – з дня її офіційного опублікування.
За ініціативою Президента ПМР Вадима Красносельського 2018 рік був оголошений Роком рівних можливостей з метою привернути увагу держави й суспільства до проблем людей з обмеженими можливостями здоров’я. Рік давно закінчився, але заходи щодо їх підтримки в республіці тривають і досі. У Стратегії розвитку республіки на 2019 – 2026 роки теж зафіксована політика держави в галузі соціального захисту населення, зокрема «…створення доступного середовища для осіб з обмеженими можливостями здоров’я, а також підвищення ефективності системи соціального захисту і соціального обслуговування населення»
Наталя СИНЯВСЬКА.
Фото: https://www.forbes.ru/.