Кожному з нас хоча б один раз хотілося зробити добру справу. Благодійність дарує тисячі можливостей втілити це бажання в життя.
Можна займатися проблемами екології, озелененням, допомогою незаможним, а можна присвятити своє життя пам’яті предків і турботі про ветеранів. Своїм досвідом у цій діяльності поділилася Анастасія Гречушкіна.
Людям властиво шукати споріднену душу, об’єднуватися в громадські рухи за принципом життєвого покликання, потягу душі. Це один із надійних способів зустріти однодумців, розвиватися з ними в одному напрямку і брати посильну участь у чомусь корисному.
Влітку 2019 року Анастасія приєдналася до руху «Волонтери Перемоги» Придністров’я. Після схвалення онлайн-заявки вона почала активно втілювати добрі справи в життя. Від перших маленьких кроків до керівництва окремим напрямком минуло зовсім небагато часу. На сьогодні як куратор «Зв’язку поколінь» Настя самостійно контролює пам’ятні дати та відправляє привітання.
Рішення стати волонтером дуже збагатило її життя. За словами Анастасії, якщо людина має бажання спробувати себе в будь-якій новій діяльності, то їй це цікаво, а, як відомо, ми завжди знаходимо час на те, що нас хвилює.
Будь-яка нова царина діяльності передбачає навчання. І волонтерство не виняток. Як юний доброволець Анастасія вже встигла взяти участь у великій кількості цікавих міжнародних програм.
Це прекрасна можливість для людей з різних куточків земної кулі, об’єднаних однією справою, з’їхатися і поспілкуватись одне з одним, а потім поділитися цим досвідом з іншими. Однак пандемія й сюди внесла свої корективи –всі заходи перейшли в режим онлайн. Проте можливість розвиватися і бути частиною великих проектів у молоді залишилася й нині.
Безумовно, добре, коли громадські рухи мають різні напрямки. «Волонтери Перемоги» реалізують такі програми, як «Зв’язок поколінь», «Безсмертний полк», «Георгіївська стрічка», «Лист Перемоги», «Вулиці героїв», «Моя історія». У медіагалузі розгорнулася робота зі створення історичного освітнього контенту в соціальних мережах і в Інтернеті.
На новій сучасній платформі «Волонтери Придністров’я» https://volonterpmr.info/, що об’єднала всіх добровольців республіки, вже можна спостерігати звіти за деякими проектами. Наприклад, у Тирасполі юні учасники руху урочисто вручили фронтовику книгу «Обличчя Перемоги». За словами Анастасії, подібні ресурси допомагають налагоджувати зв’язок не тільки між поколіннями, а й між ровесниками. Активісти також популяризують героїв та здобутки Вітчизни через сучасні й цікаві для молоді формати: акції, квести, інтелектуальні ігри, зустрічі.
За ці роки в Анастасії траплялося багато історій, які зворушували її душу. Було кілька випадків, коли її особисто просили допомогти в розв’язанні якихось невеликих, але досить важливих питань. Одного разу жінка-ветеран не змогла викликати сантехніка, Інтернетом користуватися не вміла, а щоб купити газету з оголошеннями, треба було вийти з дому. Це теж становило чималу складність. На одній із зустрічей з волонтерами вона записала собі в блокнот номер телефону юної активістки, яка згодом легко змогла її виручити.
Особливо запам’ятався Насті епізод із фронтовиком, який попросив за старими фотографіями розмістити медалі на його мундирі. Для нього було дуже важливо відновити їх правильну черговість і розташування.
«Найяскравіші враження залишаються після безпосередньої участі у святкуванні Дня Перемоги на головній площі республіки. Незабутні емоції, коли ти не просто стоїш десь за огорожею, а перебуваєш у вирі подій, супроводжуєш ветеранів, допомагаєш їм дійти до Меморіалу Слави для покладання квітів. Незвичайно надихає причетність до чогось великого», – розповіла волонтер.
На жаль, учасників Великої Вітчизняної війни стає все менше, а тих, хто хоче поділитися своєю історією життя, майже не залишилося. Спілкуючись з героями, розумієш, що у них вогонь в очах і зовсім інший рівень сили волі.
Найскладніше в цьому добровольчому напрямку – переживання, втрати ветеранів. Адже поступово з’являється особисте душевне ставлення до кожного з них. Вони стають близькими серцю людьми через спілкування: телефонні розмови, індивідуальні зустрічі та моральну підтримку.
«Я рекомендую всім, у кого є можливість, хоча б один раз відвідати ветерана. Тому що наше покоління, напевно, останнє, яке бачить цих «людей-легенд» живими. Їхні історії вражають і по-доброму змінюють щось усередині кожного», – зізналася Анастасія.
Волонтерські організації активно залучають школярів і студентів до участі в заходах та пам’ятних акціях, підкреслюючи важливість причетності до історії своєї країни, свого народу.
Упевнена: якби кожен із нас поспішав робити добрі справи, ми жили б у зовсім іншому світі. Усе в наших із вами руках
Марина СОВА.
Фото: novostipmr.com