В історію ПМР вагомий внесок зробили її захисники. Сьогоднішнє покоління придністровців повинно завжди пам’ятати про подвиг наших героїв. Анатолій Олексійович Романов стояв біля витоків утворення республіки у 1990 році й брав активну участь у її захисті під час збройного конфлікту з Молдовою у 1992 році.
Народився він 5 січня 1942 року в місті Дружба на Сумщині. По закінченні середньої школи вступив до Харківського педінституту на факультет фізичного виховання. Після служби в лавах Радянської армії розпочав трудову діяльність учителем фізкультури в школі села Копанка. Пізніше був директором Слободзейської дитячо-юнацької спортивної школи. Доленосною стала його зустріч у 1990 році з Юрієм Затикою. Саме вони були одними з перших керівників Об’єднаної ради трудових колективів (ОРТК) у Слободзейському районі. Юрій її очолив, а Анатолій був його заступником з ідеологічної роботи.
Коли розпочався збройний конфлікт з Молдовою у 1992 році, Анатолій разом з усім народом став на захист республіки. За словами його дружини Олімпіади Андріївни, вона чудово пам’ятає червень 1992 року. «Анатолій чергував тоді в Тираспольському міськвиконкомі. Андрій Сафонов повідомив, що ворожі танки уже в Бендерах. Вони разом сіли в машину з солдатами й поїхали туди на підмогу своїм товаришам. Тільки-но переїхали через Бендерський міст, як відразу за ними стався вибух. Це супротивник підбив наш танк. Добралися вони до міської ради Бендер і на два дні опинилися в оточенні опонівців. Тоді ж Анатолій вирішив: якщо залишиться живим, то обов’язково зробить ікону. Що він і зробив, повернувшись з війни».
За словами Юрія Затики, важливою подією стало створення народного ополчення як у цілому по республіці, так і в Слободзейському районі. «Я був командиром, Анатолій – моїм заступником. До нас приходили тисячі людей, просили записати їх в ополчення, щоб стати на захист республіки. У мого друга були хороші організаторські здібності, до нього прислухалися, він брав активну участь у формуванні загонів, які відправлялися на захист Дубоссар. Тоді ми завжди були поруч, допомагали один одному», – розповів Юрій Миколайович.
Також під час війни Анатолій Романов усіляко сприяв тому, щоби діти з Придністров’я могли оздоровитися в літніх таборах України та Росії.
По закінченні бойових дій він працював у Міністерстві науки й народної освіти. Анатолій Олексійович був одним з ініціаторів створення Партії народовладдя, став першим заступником її голови. Де не працював би Анатолій Романов, він завжди відзначався витримкою і працелюбністю, чесністю і принциповістю під час вирішення важливих питань.
Як істинний патріот, один із борців за становлення республіки, Анатолій Олексійович був відзначений багатьма державними нагородами. У 1994 році його нагородили медаллю «Захисник Придністров’я». За особливо видатні заслуги перед державою він відзначений Орденом Республіки, а в 1999 році – орденом «За особисту мужність». Серед його нагород є багато медалей: «За трудову доблесть», «Ветеран праці», «За бездоганну службу» III ступеня. Тричі відзначений він ювілейними медалями ОРТК, а у 2012 році – ювілейною медаллю «20 років відбиття військової агресії захисниками незалежності ПМР».
На жаль, 26 листопада 2016 року Анатолія Романова не стало. Однак у пам’яті бойових друзів і всього придністровського народу він назавжди залишиться як людина, що зробила неоціненний внесок у захист і розвиток Придністровської Молдавської Республіки.
Олександр ЗАЙЧУК.