У Придністров’ї 27 березня традиційно відзначили Міжнародний день театру.
Своє привітання республіканським служителям Мельпомени направив Президент ПМР Вадим Красносельський: «З давніх-давен театр, як дзеркало, відбиває душу народу. Починаючи з перших античних постановок і до нинішнього часу, театр – це храм мистецтва, в якому зливаються воєдино людські мрії, сподівання, переживання. Дивовижний світ театру наповнений глибокими роздумами про сутність людського буття, в якому завжди є місце радості й горю, любові та співчуттю. Кожен персонаж тут несе особливий сенс для глядача, викликає глибокі емоції.
Актори Придністровського державного театру драми та комедії імені Н. С. Аронецької – це справжні майстри. Їхній талант віддано служить придністровцям. Від щирого серця бажаю вам, шановні діячі театрального мистецтва, нових успішних вистав, вдячних глядачів і творчого натхнення!»
Міжнародне професійне свято всіх працівників театру встановлене в 1961 році, воно щорічно проводиться під девізом: «Театр як засіб взаєморозуміння і зміцнення миру між народами». Історія появи та становлення професійного театру в Придністров’ї сягає своїм корінням у початок 30-х років минулого століття. Перше урочисте відкриття нової, обладнаної за останнім словом техніки споруди театру, будівництво якої розпочалося ще в 1934-му, відбулося 25 червня 1936 року. Проект будівлі був розроблений одеським професором Григорієм Готгельфом.
Будова театру являє собою компактний, симетричний комплекс, виконаний у стилі неокласицизму, який формує своєю величністю і монументальністю вигляд центральної частини Тирасполя. Вдало і гармонійно були вирішені питання інтер’єру як з точки зору технічного оснащення залу і сцени, їх акустичних характеристик, так і за архітектурно-художнім оздобленням. У роки Великої Вітчизняної війни споруда театру горіла і була дуже зруйнована (залишилися тільки стіни).
Після війни відновлення будівлі тривало близько 20 років. Друге урочисте відкриття цього театру відбулося 1 вересня 1963 року. Однак іще шість років прекрасно оснащений технічно і з унікальною акустикою театр не мав власної трупи, був концертним майданчиком для колективів, що прибували в місто на гастролі.
Нова сторінка в історії театрального мистецтва Придністров’я почалася 1 серпня 1969 року виставою «Місто на зорі» за п’єсою Олексія Арбузова Російського драматичного театру, відкритого напередодні в Тирасполі. Біля його джерел стояла режисер-новатор, чудовий педагог, заслужений діяч мистецтв Молдавії Надія Аронецька. Нині тираспольський храм Мельпомени називається Придністровським державним театром драми та комедії імені Н. С. Аронецької.
Цього року на честь Міжнародного дня театру і 53-ї річниці з дня свого заснування наш театр подарував незабутню прем’єру – яскраву, бурхливу і відверту американську комедію про стосунки чоловіків і жінок за п’єсою Ніла Саймона «Останній палкий закоханий». Поставив виставу заслужений діяч мистецтв Молдови Дмитро Коєв, який зазначив, що вибір саме цієї п’єси був невипадковий. «Весна, захотілося показати щось про кохання, про взаємини між чоловіками та жінками. Хочеться, щоб люди посміхнулися. На мій погляд, той склад артистів, який грає у прем’єрі, справився з цим якнайкраще», – сказав режисер.
Головний герой п’єси – Барні Кешмен, респектабельний джентльмен, власник рибного ресторану, який раптом усвідомив, що за все своє життя ніколи не здійснював відчайдушних, спонтанних, безрозсудних вчинків і живе сірим та нудним життям. Барні наважується внести у своє монотонне існування трохи різноманітності. Він призначає побачення жінкам. Однак три короткі зустрічі допомагають герою зрозуміти, що він все-таки не найнещасніша в цьому світі людина, що кращої, ніж його кохана дружина, в цьому самому світі нікого немає і бути не може.
Інтелектуальна комедія з блискучою акторською грою зачарувала глядачів, покорила їхні серця. Усі зайняті у виставі актори – Олександр Бондаренко, Анастасія Лисенька, Юлія Ткаченко, Валерія Соколова, Анастасія Герасимова – дістали від них вищий бал.
Необхідно зазначити, що в державах пострадянського простору п’єса «Останній палкий закоханий» набула популярності завдяки її екранізації. У 1989 році на телеекранах з’явився однойменний спектакль за участю Аліси Фрейндліх і Владислава Стржельчика. Був він і в репертуарі Республіканського театру драми та комедії в Тирасполі. П’єсу на його сцені поставила Надія Аронецька. Усі ролі виконали два актори – заслужена артистка Молдавії Людмила Байрактарова і заслужений артист Молдавії Володимир Сухомлинов. Подивився цю історичну постановку і я. А подивившись, безоглядно закохався в наш театр, у Надію Степанівну, в тираспольських акторів. Ця любов не відпускає мене й по сьогодні.
Iгор ШЕВЧЕНКО.