Однією з найважливіших заслуг нашого земляка, уродженця Дубоссарського району, професора медицини Скліфосовського вважається запровадження в хірургічну практику антисептики – активного знезараження за допомогою хімічних засобів.
За все життя Микола Васильович Скліфосовський написав 114 серйозних наукових праць, у яких відбилися його безцінний досвід та ідеї вченого-новатора. Він написав велику кількість робіт з питань травматології, хірургії органів черевної порожнини, військово-польової хірургії, сам він (як військово-польовий хірург) неодноразово брав участь у військових кампаніях, а також розробив основні засади асептики та антисептики. На сьогодні без них неможливо уявити роботу жодного медичного закладу.
Рядки з біографії. Народився майбутній лікар 6 квітня 1836 року в Херсонській губернії на хуторі Карантин (нині – селище Дзержинське), неподалік міста Дубоссари. Микола був дев’ятою дитиною в багатодітній (12 дітей) українській родині небагатого дворянина Василя Павловича Скліфосовського, який служив діловодом Дубоссарської карантинної контори. Батьківський будинок Скліфосовського не зберігся, згорів у період Громадянської війни 1918 – 1922 років.
Потяг до науки. Юнака з ранніх літ приваблювали природничі науки, древні та іноземні мови, література та історія. Середню освіту він здобув в Одеській гімназії, закінчив її зі срібною медаллю та чудовим атестатом, що дало йому пільги під час вступу на медичний факультет Московського університету. Можливо, доля матері та батька, які померли від холери, визначила майбутній вибір професії Скліфосовського.
Починаючи з 1859 року, він працював на посаді ординатора, потім завідувача відділення хірургії міської лікарні в Одесі, заробляючи на життя приватними уроками. Він відмовився від посади головного лікаря цієї лікарні заради продовження постійної хірургічної практики. В одеський період він розпочав свою відому серію оваріотомій (розсічення яєчника).
Одного разу, будучи проїздом у Дубоссарах, Микола Васильович змушений був виконувати обов’язки лікаря й зробив у своєму щоденнику такий запис: «Проїздом із Москви через місто Дубоссари, на пропозицію начальника Херсонської губернії, через хворобу тамтешнього лікаря виконував його обов’язки в міській лікарні та в місті з 23 серпня по 8 вересня 1859 року».
Дисертація та закордонна практика. У 1863 році в Харківському університеті Микола Васильович захистив докторську дисертацію на тему «Про кров’яну навколоматкову пухлину». З 1866-го він протягом двох років працював у Німеччині, Англії та Франції. Завдяки цим тривалим відрядженням Скліфосовський докладно познайомився з провідними школами хірургії у Європі. Щойно відрядження було закінчене, він повернувся до Одеси та продовжив роботу в міській лікарні.
Участь у воєнних діях. У послужному списку відомого професора – робота на кафедрі хірургії в Київському університеті, консультанта з хірургії при Червоному Хресті, з яким він виїжджав на війну до Чорногорії. Через рік – участь у російсько-турецькій війні, де він перев’язував перших поранених під час переправи через Дунай, працював хірургом у російській армії під Плевною та на Шипці. У той період через його лазарети пройшли близько 10 тисяч поранених солдатів.
Педагогічна діяльність. З 1871-го по 1880 рік Микола Васильович читав лекції у Військово-медичній академії Санкт-Петербурга, одночасно виконуючи обов’язки завідувача військовим госпіталем. У 80-ті роки він – завідувач кафедри хірургії в Московському університеті аж до 1893 року.
Наукова робота М. В. Скліфосовського велика і випереджала свій час. Він працював у сферах хірургії та жіночих хвороб, став одним із засновників напряму, який нині відомий кожному медику, – порожнинні хірургічні операції. Микола Васильович оперував хворих із патологіями статевої системи, шлунку, сечового міхура. Одна з його новаторських розробок – хірургічне сполучення кісток при виникненні хибного суглоба. Ця операція має назву «замка Скліфосовського». Також він упровадив в хірургію рентгенологічні дослідження.
Стоматологія була включена до програм медичних ВНЗ як самостійна наука саме завдяки вченому. Великий внесок зробив Скліфосовський і в щелепно-лицьову хірургію, провівши низку найскладніших операцій у пацієнтів із серйозними лицьовими дефектами. Він перший за всю історію світової медицини використав кокаїн як місцевий знеболюючий засіб під час оперативного втручання на твердому піднебінні. Хірург також створив спеціальний апарат, який підтримує подачу наркозу під час щелепних та ротових операцій.
Він був почесним членом Лондонського медичного товариства, Товариства чеських лікарів у Празі, Товариств лікарів-хірургів у Парижі та Будапешті.
Український період. У літню пору року Микола Васильович часто їздив до свого родового маєтку в с. Яківці під Полтавою. Там він мав досить велику лікарську практику, безкоштовно приймав усіх навколишніх мешканців. Ближче до кінця життя він остаточно переїхав туди жити, висадив сад, вирощував рідкісні породи дерев. На міжнародній виставці плодівництва в Петербурзі в 1894 році його назвали «Полтавською Швейцарією».
Наприкінці XIX століття коштом Скліфосовського в Яківцях в пам’ять про його сина Бориса споруджено школу, де селянські діти навчалися грамоти, сільського господарства, городництва, садівництва. Там же в маєтку, у віці 68 років, Микола Васильович і помер від інсульту. Поховали його неподалік того місця, де колись відбулася Полтавська битва. У 1923 році Інститут невідкладної допомоги в Москві назвали на честь М. В. Скліфосовського. Це один із найбільших і найвпливовіших медичних закладів, який не втрачає свого статусу і нині.
У самій Полтаві на території обласної клінічної лікарні імені відомого хірурга, встановлене гранітне погруддя.
Післяслово: мешканці села Дзержинське з 2015 року оголосили збір коштів для спорудження пам’ятника знаменитому на весь світ земляку.
Iрина МАСЛОВА.
Фото: ria.ru