У нашій республіці відбуваються заходи, присвячені 30-річчю відбиття широкомасштабної агресії Молдови проти придністровського народу. Традиційний жалобний мітинг біля каплиці на вулиці Єчина провели в Бендерах 1 квітня. До події залучився і Президент Вадим Красносельський.
«Згадуючи події 1 квітня, хочу принести щирі співчуття рідним та близьким загиблих. Дуже шкода наших захисників, тих, хто загинув, тих, хто згодом помер від ран. Окремо згадуємо Сергія Бойка, який вижив, але рани його кровоточили понад 20 років, по суті, він помер від цих ран. Я хочу, щоб цю подію пам’ятав особовий склад ВВС м. Бендери, городяни та всі придністровці, щоб розуміли суть цієї події. Світла пам’ять полеглим захисникам, а Придністров’ю – миру», – сказав у своєму зверненні до учасників жалобного мітингу Президент Придністров’я Вадим Красносельський.
Глава республіки зазначив, що події 1 квітня 1992 року, з точки зору військової науки, можна розглядати як терористичний акт. «Завдання було поставлене цим так званим захисникам Молдови тільки одне – розстрілювати всіх, хто трапиться по дорозі. Розстріляли й працівників міліції, й гвардійців, і автобус із мирними жителями. Мета була одна – посіяти паніку і плутанину в Бендерах. А потім, звісно, були й інші трагічні події – війна, вторгнення в Бендери, вбивства мирних людей. І знаєте, що характерно, ми тут не вперше проводимо мітинги, говоримо певні слова. Але ж суть одна: ми констатуємо, що Молдова не покаялася, не дала правову оцінку. Ось це не змінюється. За всі ці роки Молдова не вибачилася перед родичами загиблих», – зазначив Президент ПМР Вадим Красносельський.
Чергову трагічну сторінку історії Придністров’я написали молдовські агресори 1 квітня 1992 року в Бендерах. Того дня в мирне місто ввірвалася бронетехніка Молдови. Під обстріл потрапив наряд міліції, гвардійці та автобус із робітниками бавовнопрядильної фабрики.
Усе сталося на околиці міста, на вулиці Совхозній. Капітан міліції Григорій Єчин був за кермом службового автомобіля, забирав наряд з нічного чергування, в машині їхали четверо міліціонерів. З боку села Протягайлівка перед ними з’явилися два молдовські БТРи. «Зробив спробу залишити місце події, натиснув на педаль газу, автомобіль рушив. І в цей момент з БТРу пролунали постріли з великокаліберного кулемета, які стали вирішальним фактором убивства всіх, хто був в автомобілі. Потім їх витягували з машини та добивали», – розповів начальник Бендерського відділу ДАІ в 1992 році Олег Бєляков.
Під обстріл потрапив і автобус бавовнопрядильної фабрики з робітниками, які поверталися додому з нічної зміни. На допомогу прибігли й гвардійці, казарми яких були розташовані за два квартали. У машині разом із Григорієм Єчиним були Анатолій Петров, Ігор Грек та Сергій Бойко. «Сталося це рано вранці, а я на роботу їхала близько 10-ї години: прийшла на зупинку і ще звернула увагу, що було таке синє-синє небо, я досі це пам’ятаю. До мене підійшла жінка та й каже: «Ви знаєте, там міліціонерів розстріляли, транспорт не ходить». У цей час якраз автобус під’їхав, я ще подумала, а люди кажуть, що немає транспорту. Приїхала на роботу, і мені там уже все розповіли. Вийшло так, що чоловік моєї співробітниці був добре знайомий із моїм чоловіком. У той час, коли міліціонерів розстріляли, він мимо проїжджав і бачив мого чоловіка, який там лежав. Я одразу ж поїхала до лікарні, виявилося, що дехто з поранених був на операції, зокрема й мій чоловік. Петров помер, а 26 травня не стало і мого Григорія, він помер уже в Москві», – розповіла вдова Єчина Людмила.
Той фатальний день Людмила Миколаївна пам’ятає як сьогодні, все в деталях, і те, як щось передчувала погане напередодні. «Першого квітня, годині о 5-й або 5:30 ранку зателефонували чоловікові з роботи та сказали, що за ним зараз заїдуть – треба перевірити пости, а потім на службу. І я цього дня, якось перший раз за всі роки, що ми були разом, вийшла його проводжати. І той його погляд, на руці в нього перекинуте було пальто, він на мене так дивиться і каже: Ти чого? Я зараз скоро приїду». І поїхав», – пригадала Людмила Єчина.
Того кривавого дня загинули шестеро людей, серед них підполковник Республіканської гвардії Віктор Таранов, ополченці дослідно-експериментального ремонтного заводу – старший сержант Сергій Бобуйок і сержант Олександр Барбакар, старші сержанти міліції Ігор Грек та Анатолій Петров, а також співробітниця бавовнопрядильної фабрики Олена Спринчан. Внаслідок перестрілки ще 14 людей були поранені.
Нині на тому трагічному місці зведена каплиця, біля якої традиційно з року в рік відбувається мітинг пам’яті. До речі, вулицю Совхозну перейменували на честь загиблого капітана міліції Григорія Єчина.
Меморіальні заходи продовжилися на Борисівському цвинтарі, на Алеї Героїв. Тут спочивають захисники країни, які загинули в 1992-му. До підніжжя пам’ятного знаку лягли живі квіти від керівництва республіки, адміністрації міста, захисників Придністров’я, членів сімей учасників бойових дій, військовослужбовців, громадських працівників та вдячних
жителів Бендер.
Марія КРАВЕЦЬ.
Фото прес-служби Президента.