Школяр погано поводить себе, робить усе навпаки, на зло батькам? У таких випадках можна почути фразу: «А що ви хочете, в дитини перехідний вік».
Що таке перехідний вік?
У хлопчиків період перехідного віку починається приблизно у 12-13 років, а у дівчаток раніше, приблизно в 10-11. Зрозуміло, до 15-16 років, коли закінчується цей самий перехід, людина ще не вважається дорослою в повному розумінні цього слова.
Однак саме в цей період відбуваються досить значні зміни як у фізіології, так і психології юного індивідуума. Фізіологічних питань ми торкатися не будемо, а от про проблеми, що стосуються зміни характеру, поведінки та взаємин з оточенням, із близькими людьми, поговоримо детальніше.
Причини зміни поведінки підлітка
Головною причиною незвичайної поведінки дитини в цей період стає зміна гормонального фону, що надає сильний вплив на психіку, робить її неврівноваженою. Інтенсивний ріст і помітні зміни в зовнішності теж не сприяють спокійному емоційному фону.
До того ж, молоді люди піддаються так званим «хворобам перехідного віку». До них належать запаморочення, прискорене серцебиття, пітливість, підвищення маси тіла. Про вугрі на обличчі вже й зовсім нагадувати не варто.
«Симптоми» перехідного віку
Що ж можуть спостерігати батьки дорослого чада?
- Різкі перепади настрою: ще вранці цілком життєрадісна дитина йде до школи з гарним настроєм, а повернувшись додому, починає поводитися діаметрально протилежно, впадаючи в апатію або навіть проливаючи сльози.
- Полярно змінюється самооцінка підлітка: з впевненої в собі людини він може перетворитися в сором’язливого і закомплексованого, і навпаки.
- Школяр може безпідставно проявляти агресію до оточення, грубити чи здійснювати жорстокі вчинки.
- Контакт із друзями та приятелями стає набагато тіснішим. Це й не дивно, адже саме з ровесниками йому значно легше поділитися своїми переживаннями.
- Саме в перехідному віці підліток починає шукати шляхи самовираження. I нехай це всього тільки спосіб приховати сором’язливість і неприйняття змін, що відбуваються з його зовнішністю, тим не менш, форми цього самовираження найчастіше бувають спрямовані на власну зовнішність. Пірсинг на бровах, одяг неймовірних забарвлень і тому подібні примхи стають нормою життя молодої людини.
Чого хочуть підлітки
Звичайно, можна несерйозно і навіть зневажливо поставитися до чудасій у поведінці сина або дочки, справедливо вважаючи, що рано чи пізно все заспокоїться і повернеться на круги своя. Деякі батьки так і роблять, що, необхідно відзначити, абсолютно неправильно. Уся справа в тому, що в цей непростий період можна або втратити з ним контакт назавжди, або, навпаки, стати йому найкращим другом. Що обираєте ви?
Важливо вчасно зрозуміти, що в цей ранній період дорослішання людина дуже ранима і несамостійна. Її «дорослість», на якій вона сама наполягає, має лише зовнішнє вираження, а в душі підліток усе ще залишається дитиною, не здатною зрозуміти всю глибину таких понять, як відповідальність, здатність до прийняття важливих рішень, а призначення в житті й зовсім приховане від нього за сімома печатками. Однак зрозуміти все це він (або вона) дуже хоче, навіть не усвідомлюючи свого бажання. Тому неуважне ставлення старших членів сім’ї в такий період не просто небажане, але і загрожує негативними наслідками.
План дій для батьків
Доведеться визнати, що допомога в подоланні проблем перехідного віку підлітка потрібна, в першу чергу, самим батькам. Взагалі, неправильна тактика батьків, як правило, ділиться на два варіанти.
Перший варіант – дорослі просто не звертають уваги на зміну поведінки дитини, тим самим відпускають його плисти за течією, не підтримуючи й не допомагаючи.
Другий варіант – старше покоління не в змозі визнати, що їхнє чадо вже виросло і стає самостійною особистістю. Важко усвідомити, що слухняний і повністю залежний від старших підліток, раптом виявляє власний характер, роблячи це в повній невідповідності з батьківськими уявленнями.
Отже, як потрібно вчинити:
Навчитися розуміти й спокійно приймати всі зміни, що відбуваються з підлітком; завжди пам’ятати, що основна відповідальність за мир у сім’ї й нормальні взаємини лежить на старших; спілкуватися з сином або дочкою «на рівних», без наказового тону; вміти викликати дитину на відверту розмову, намагаючись уважно і до кінця її вислуховувати; не соромитися говорити з підлітком про власні проблеми (в межах допустимого), так він швидше усвідомлює свою відповідальність за сім’ю і навчиться «не зациклюватися» на своїх особистих переживаннях; показувати дитині свою готовність завжди бути поруч, що б не трапилося; відверто обговорювати з нею важливі для неї теми. Навіть якщо запитання дитини здаються вам «дорослими», нехай усі відповіді на них вона дізнається від батьків, а не від сторонніх людей.
I найважливіше – завжди висловлюйте підлітку свою любов і турботу. Не треба думати, що тільки маленькі діти потребують батьківських обіймів, ласкавих дотиків і поцілунків. Навіть тим дітям, яким уже далеко за 20, важливо відчувати батьківську любов, що вже говорити про чутливих і вразливих підлітків
Сільвія РОГУТ.
Фото: docplayer.org