12 квітня – день визволення Тирасполя від німецько- фашистських загарбників та румунських окупантів

З нагоди святкової дати ветеранів Великої Вітчизняної війни та жителів республіки привітав Президент ПМР Вадим Красносельський.

У своєму зверненні він зазначив, що весна 1944 року стала торжеством справедливості для жителів Тирасполя: «У цей день війська Червоної Армії увійшли в місто. З великою радістю зустрічали їх тираспольчани. До міста поверталося мирне життя. Понад два роки тривала окупація Тирасполя. Вона принесла з собою горе та сльози, зламані долі, загибель людей та масові репресії.

Подвиг радянського воїна, який зруйнував основи людиноненависницької ідеології фашизму, живе і житиме в серцях мільйонів вдячних нащадків. Ми пам’ятаємо! Ми пишаємося!».

Керівник вищого законодавчого органу Олександр Коршунов наголосив, що ветерани Великої Вітчизняної війни зробили гідний внесок у літопис визволення міста від фашистського ярма, проявили героїзм, сміливість, відвагу, терпіння, витримку в найскладніші для великої країни воєнні роки. Олександр Вікторович висловив упевненість у тому, що минуть десятиліття, зміняться покоління, але цей знаменний день як символ національної гордості, воїнської слави та доблесті народу назавжди залишиться в наших серцях і пам’яті.

Низку святкових заходів напередодні розпочала патріотична акція «Свічка пам’яті».

На столичному Меморіалі Слави 11 квітня зібралися курсанти Військового інституту, суворовці та юнармійці, представники республіканського громадського руху «Спадкоємці Перемоги», в’язні фашистських концтаборів, вдячні тираспольчани. Вони вибудували з лампад цифру 78 – на честь 78-ї річниці визволення Тирасполя від німецько-румунських загарбників.

Зранку 12 квітня на Меморіалі відбулась урочиста церемонія покладання квітів. У ній взяли участь: Президент ПМР Вадим Красносельський, Голова Уряду Олександр Мартинов, Голова Верховної Ради Олександр Коршунов, перший Президент ПМР Ігор Смирнов, ветерани, представники органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій та об’єднань, військовослужбовці та священнослужителі, мешканці та гості міста.

Пам’ять загиблих і померлих вшанували хвилиною мовчання. До Вічного вогню – символу незгасимої пам’яті – поклали яскраво-червоні гвоздики від Президента та всього придністровського народу. Глибоку шану, повагу та вдячність нащадків символізують живі квіти, принесені й шанобливо покладені учасниками церемонії до постаментів меморіального комплексу та кам’яних плит з іменами захисників, які в різні історичні періоди віддали життя за свободу та незалежність міста і країни, за мир на придністровській землі.

Важливою частиною святкових заходів є традиційна легкоатлетична естафета. Вперше забіг центром Тирасполя відбувся під час святкування 5-річчя визволення міста.

За словами головного судді змагань, директора МОЗ ДО «СДЮШОР № 2 імені В. Б. Долгіна» Олександра Іванко, головна мета події – патріотичне виховання молоді: «Цього року в естафеті взяли участь понад 40 команд із силових відомств, органів управління, середніх, середньо-спеціальних та вищих навчальних закладів, а також трудових колективів міста. До естафети залучилися 900 бігунів. Вони здолали дистанцію довжиною 4 040 м, розбиту на 19 етапів», – розповів спортивний фахівець.

Уперше учасником естафети стала команда ДУ «Республіканський спортивний реабілітаційно-відновлювальний центр інвалідів». Один із її представників, бронзовий призер Паралімпійських ігор в Атланті 1996 року Микола Чумак зазначив: «У нашій команді є учасники на колясках, є слабозорі, але ми всі разом відповідально готувалися до естафети. Для мене особисто це важливий старт. Я задоволений тим, що став учасником спортивного свята, яке об’єднало таку велику кількість тираспольчан».

В Єкатерининському парку Тирасполя ввечері відбувся концерт «Весна визволення». Творчі колективи та виконавці столиці подарували жителям і гостям яскраві музичні номери.

Що далі від нас події Великої Вітчизняної, то важливішим стає її значення в історії людства, значення Великої Перемоги заради збереження миру, збереження цивілізації. Важливо пам’ятати й події, пов’язані зі звільненням Тирасполя від німецько-румунських завойовників.

12 квітня 1944 року 228-а, 92-а та 118-а стрілецькі дивізії 37-ї армії 3-го Українського фронту вступили до звільненого міста. 970 трагічних днів і ночей румунської окупації забрали життя понад 4 000 тираспольчан.

Звільнення Тирасполя, як і більшості міст Придністров’я, пов’язане з масштабною Умансько-Ботошанською операцією, здійсненою силами трьох Українських фронтів. Вона розпочалася 5 березня наступом військ 2-го Українського фронту. За короткий термін радянські війська звільнили значну частину правобережної України, північ Молдавії та лівобережні райони Дністра  й вийшли до державного кордону Радянського Союзу. Не менш успішно діяли війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала Малиновського. До середини березня вони досягли Південного Бугу, а 25 березня, попри весняне бездоріжжя, продовжили наступ у напрямку Одеси та Тирасполя. 28 березня оборону противника було прорвано, й німецько-румунські завойовники змушені були відступити.

Запеклі бої розгорнулися в районі станції Роздільна.

5 квітня війська 37-ї армії та кінно-механізована група під командуванням генерала Плєєва раптовим ударом оволоділи залізничним вузлом і, просуваючись на південь, розсікли все Південно-Бузьке угруповання противника на дві частини, одна з яких відійшла до Тирасполя. Спроби фашистів повернути Роздільну в боях 6 та 7 квітня не увінчалися успіхом. Відбивши всі атаки 8 квітня, наші війська оточили та знищили вороже угруповання. Переслідуючи ворога, підрозділи 3-го Українського фронту вийшли 11 квітня на лівий берег Дністра. Бої зав’язалися й на околицях Тирасполя.

12 квітня о 3-й годині ночі місто було звільнене. З самого ранку тираспольчани вийшли на вулиці зустрічати своїх визволителів.

На честь 25-річчя визволення Тирасполя від німецькофашистських загарбників у 1969 році на площі Радянської Конституції (нині площа Суворова) була встановлена стела воїнам-визволителям 37-ї армії, яка увічнила подвиг радянських бійців. Через п’ять років її перенесли на Бородінську площу (перетин вулиць Правди та Карла Лібкнехта), де вона стоїть і досі

Олександр ЗАЙЧУК.

Фото прес-служби Президента.