У кожного народу є свої свята і дні скорботи. У придністровців таких скорботних днів десятки, якщо не сотні. Особливо трагічним для республіки був 1992 рік, коли практично кожного дня гинули люди. I не тільки в ході відбиття збройної агресії, розв’язаної Молдовою проти народу Придністров’я, але і в мирні дні від рук молдавських поліцаїв і терористів.
Жертвою теракту став активний учасник створення ПМР, начальник штабу народного ополчення Слободзейського району Олександр Давидович Гусар – 8 травня 1992 року був розстріляний і спалений у своєму автомобілі. Це скоїла терористична група «Бужор». Вбивство О. Гусара стало другою спробою його знищення. Перший замах було зроблено 13 березня 1992 року.
Вдова патріота республіки розповідала, що незадовго до загибелі чоловіка йому кілька разів телефонували, говорили, що 9 травня його сім’я дістане подарунок, від якого вмиється слізьми та кров’ю. Раніше у двір його будинку кинули гранату, але, на щастя, ніхто не постраждав. «До цього злочину Ілашку і всі його спільники – Гарбуз, Лешку, Іванцок, Петров-Попа і Годияк – готувалися ретельно, – зазначила в інтерв’ю російському виданню «Страна.RU» Людмила Гусар. – Вони були на машині, але вирішили підстрахуватися і захопити ще одну. Для цього терористи зупинили машину з якимсь Черновим, що повертався з пологового будинку, куди щойно відвіз свою дружину. Знаючи, що Гусар має звичку допомагати водіям, у яких зламалася машина, Гарбуз зупинився, відкрив капот і удав, нібито копається у двигуні. Олександр, дійсно, зупинив машину і вийшов. Тільки-но він підійшов до Гарбуза, його одразу ж ударили прикладом автомата по голові й заштовхнули в машину. Через деякий час вони вистрілили йому в голову, а тіло потім спалили.
Однак експерти не змогли однозначно відповісти на запитання, чи був ще живий Олександр Давидович, коли його підпалили. Потім злочинці почали міркувати, що робити з Черновим. Свідки їм були непотрібні, та врятувало його тільки те, що він вчасно здогадався перейти з російської мови на молдавську. Зрозумівши, що перед ними молдаванин, вони зателефонували Ілашку і запитали, як вчинити. Той не відразу прийняв рішення, але потім наказав відпустити Чернова. Однак спочатку його примусили написати заяву про добровільну співпрацю з Міністерством внутрішніх справ Молдови. Тільки його свідчення згодом допомогли викрити терористів».
Група «Бужор» планувала після цього й інші злочини, зокрема, вбивства низки політичних діячів Придністров’я, організацію диверсій, таких як підрив нафтосховища в селі Ближній Хутір, шосейного мосту на автотрасі Тирасполь – Дубоссари, руйнування електростанцій, водоочисних споруд, об’єктів газового господарства та установ, у яких розташовувалися органи влади ПМР.
Як це не парадоксально, але терористи навіть не приховували своїх намірів.
В інтерв’ю петербурзькій газеті «Смена» 6 грудня 1990 року Іліє Ілашку відкрито розповідав про те, які цілі стоять перед групою «Бужор»: «У нас є два чорних списки. У першому – 23 людини, це керівництво так званої ПМР. У другому – 480, це делегати їхнього Другого з’їзду. Проведена серйозна підготовка до фізичного їх усунення». Спалений бужорівцями Олександр Гусар був у найперших рядках одного з цих «розстрільних» списків.
На момент загибелі від рук терористів Олександр Давидович був співголовою Слободзейської ОРТК, начальником районного штабу народного ополчення. За фахом лікар, з 1973 року він працював у Слободзеї на посаді завідувача відділу епідеміології районної санітарно-епідеміологічної станції. Не без підстав його вважали високопрофесійним фахівцем. Крім того, О. Гусар був організатором успішного медичного кооперативу і працював би на своєму місці за будь-якої влади. Однак його життєві принципи просто не дозволяли йому спокійно прийняти той націоналістичний шабаш, який творився в Кишиневі.
Усі, хто особисто знав Гусара, розповідають про нього як про дуже життєрадісну, енергійну і заповзятливу людину і керівника, який постійно генерував нові ідеї, легко спілкувався з широким колом слободзейців.
Олександру Гусару 21 квітня 2022 року виповнилося б 75 років. У день його народження біля пам’ятника на Меморіалі Слави міста Слободзеї відбувся мітинг- реквієм, на який зібралися представники керівництва міста і району, депутати, друзі й соратники
Колись великий німецький поет Генріх Гейне сказав: «З кожною людиною народжується і вмирає всесвіт».
Всесвіт Олександра Гусара згас назавжди. Та пам’ять про нього в серцях придністровців не помре ніколи
Iгор ШЕВЧЕНКО.
Фото з особистого архіву.