Минає 30 років відтоді, як озброєні спецпідрозділи Молдови «наводили конституційний лад» у Бендерах. Про матеріальні збитки, людські жертви, суспільні та морально-етичні наслідки цієї спроби ліквідувати молоду державу йшлося 16 квітня на зустрічі зі свідком подій «гарячого літа» 1992 року, письменницею Світланою Мазеріною.
Подія, ініційована редакцією українськомовної газети «Гомін», стала своєрідним підсумком плідної співпраці друкованого органу зі шкільною спільнотою, оскільки твори С. Мазеріної є в програмі курсу «Література рідного краю», їх аналіз і тлумачення відбувалися на сторінках газети. Більше того, учасники зустрічі дізналися, що саме вчителі української мови (Інна Ніконова та Ольга Бурдужа) зробили літературний переклад деяких творів автора, учні Тираспольської СШ № 16 досліджували «Психологізм і жанрові особливості оповідання «Старий і стара». Тож зустріч була актуальною, цікавою та пізнавальною для всіх її учасників.
Хлопець взяв автомат
Пісня Бориса Парменова «Парень взял автомат» нагадала про надзвичайно важкий і незабутній період в історії захисту і становлення Придністровської Молдавської Республіки: події спекотного літа, найвищу точку агресії Молдови в ланцюжку збройних провокацій, зіткнень і терористичних актів, які тривали з осені 1991-го. Бендерчани пам’ятають їх донині. Світлана Олександрівна також належить до цієї когорти.
До речі, 19 червня вона святкує свій день народження. «Того дня 1992 року люди були розгублені, збентежені, бо не знали, що відбувається, як це сприймати, що діяти. Я прий-
мала гостей. Посиділи. Коли проводжала їх, почався обстріл, перехожі злякано розбігалися. Вдома побачила з балкону відразу декілька пожеж, особливо страшно виглядала «свіча», полум’я якої сягало висоти 9-поверхового будинку – горіла нафтобаза…
Вранці пройшлася вулицями, всипаними битим склом. Було вже багато руйнувань: розбиті будинки зяяли порожніми вікнами, побиті ліхтарі, опори електропередач, час від часу вдалині лунали вибухи», – поділилася сумними спогадами письменниця.
Її розповідь продовжили Артур Гайдаржі та Матвій Рибалка, які емоційно озвучили деякі «Замальовки з натури»: «Над розбитим обстрілами виконкомом, зімлілий від спеки, злегка ворушиться під гарячим вітерцем розірваний, але так і не збитий червоно-зелений придністровський прапор. А за ним блищить позолотою хрест православного собору. По прапорові б’ють прямим наведенням з гармати, намагаються збити з автоматів, а він, змучений, не здається.
…Художник Борис Жемир 20 червня в центрі міста, де кулі залітали у вікна, а вбитих ховали у дворах і палісадниках, записав на магнітофон автоматну стрілянину, розриви снарядів, виття мін та звуки сирени. I тут же – пташиний щебет, телефонні дзвінки – ознаки мирного життя серед війни. Старий магнітофон підставив свої пластмасові груди під кулі, щоб закарбувати саму історію».
Такими простими словами, короткими фразами письменниця змалювала картини та події тих днів. Формат і мова зарисовок легко сприймаються учнями, зрозумілі їм, вони переймаються тривожним настроєм часу, співчуттям до людей, які потрапили в скрутну ситуацію.
Актуальність творчості письменниці
Нині ми згадуємо події Бендерської трагедії, тому оповідання Світлани Мазеріної «Старий і стара» про події 1992 року є надзвичайно актуальним. «Воно справило на мене та однокласників найбільше враження. Простими словами автор змогла передати таку глибину почуттів, якої, на мій погляд, не вдається досягти багатьом сучасним літераторам», – сказав дослідник Артур Гайдаржі.
На думку восьмикласниці Ірини Пермякової, «…найяскравіше оповідання в придністровській літературі, в якому простежується психологізм, написала С. Мазеріна. Вона – наша землячка, народилася, навчалася, працювала і живе в Придністров’ї. Війна 1992 року застала її разом із рідними в Бендерах, тому все, що вона відобразила у своєму оповіданні, було побачене, почуте і пережите нею особисто. Саме тому оповідання пронизане болем, переживаннями та сподіваннями всього нашого народу. «Старий і стара» – це пересторога майбутнім придністровцям. Не можна нинішньому поколінню забувати, що таке війна».
Великий вплив на творчість Світлани Мазеріної справили події 1992 року. Її «Замальовки з натури» – короткі, але ємні, не можуть залишити байдужими читачів. За кожною замальовкою – маленький сюжет, влучний репортаж. У коротеньких, пронизливих рядках – ціле життя. Героями її оповідань і замальовок стали близькі люди, рідні, зустрічні перехожі.
Наслідки трагедії
40 днів і ночей тривали обстріли, гинули захисники міста і мирні жителі. Агресія, розв’язана Молдовою, завдала молодій республіці великих збитків: у Бендерах було поруйновано 37 об’єктів народного господарства, 8 адмінбудівель, 14 лікарень, 11 шкіл, 6 дитсадків, 23 магазини, 326 житлових будинків. Та ніякими грішми не можна виміряти людські жертви: втрати вбитими та пораненими становили понад 2 000 осіб, поміж них мирні жителі: жінки та діти, 91 зниклий безвісти.
Імена полеглих викарбувані на центральній стелі Меморіалу Пам’яті та Скорботи. Є там пам’ятники генералу Олександру Лебедю та російським воїнам-миротворцям, які зупинили війну в Придністров’ї. Хвилиною мовчання учасники зустрічі вшанували пам’ять полеглих за нашу республіку.
Пам’ять не дасть повторитися
Минають роки. Придністровцям час від часу доводиться долати різноманітні блокади та інші труднощі, які загартовують наш характер. Між тим за 30 років виросло повоєнне покоління. Сподіваємося, що про нові сторінки історії славного міста Бендери вже напишуть ті, хто не бачив жаху воєнної трагедії 1992 року, однак все про неї знають і пам’ятають про неї все. Ця пам’ять не дасть повторитися жахливим подіям.
На вулицях Бендер майже не залишилося слідів руйнувань, живе і будується вся наша рес-публіка, спрямована в мирне майбутнє, а Бендери зеленіють, розквітають і повертають собі славу міста троянд.
Післямова
Розповідь письменниці, її щирість, відкритість та непідробний інтерес до молодих слухачів, які ознайомилися з творами й прийшли на зустріч, зумовили зворотну реакцію:
«Мені дуже сподобалася зустріч з поетесою. Особливо яскраво в моїй пам’яті відклалися моменти, коли вона розповідала нам про свою молодість, шляхи до творчості. (Юля Москвичова)
Дуже приємно, що саме нам випала честь безпосередньо поспілкуватися зі Світланою Мазеріною, такою чудовою жінкою і талановитою письменницею! (Ольга Бабой)
Мені найбільше подобається твір Світлани Мазеріної про бендерську трагедію «Старий і стара». Здається, це найкращий твір, який я читав про трагічну історію нашого краю. (Данило Кірничук)
Я сьогодні дізнався багато нового з історії Придністров’я. Було дуже цікаво, хотілося б ще побувати на таких зустрічах. (Артур Гайдаржі)
Мені було досить цікаво дізнатися будь-яку інформацію від письменниці. Дуже вразили її розповіді про війну, ситуацію в Бендерах, її роботу і дитинство. (Михайло Шамшуров)
Я очікував побачити позитивну жінку середніх років, яка з задоволенням розповідала б про себе і свою творчість, і мої очікування виправдалися. Дякуємо за організацію цієї зустрічі! (Матвій Рибалка)
Усі очікування від зустрічі виявилися реальними! Письменниця – цікава людина, вона пройшла через багато чого. Вважаю її справжньою героїнею, і це підтверджують її вірші та оповідання. Мені сподобалася атмосфера в редакції: дуже затишно, красиво, незвично. Дізналася, що в газеті «Гомін» працюють приємні люди, цікаві й добрі. Дякуємо за захід! Бажаю успіхів у роботі! (Лія Харчевська)
Коли дізналася, що планується зустріч зі Світланою Мазеріною, за твором якої мої учні писали дослідницьку роботу, дуже зраділа такій прекрасній можливості. З автором твору «Старий і стара» до цього поспілкуватися особисто не вийшло. На зустріч, яка відбулася в конференц-залі ДУ «Приднестровская газета», приїхали учні 8-х класів. Вони будуть знайомитися з творчістю письменниці тільки в 9 класі, а можливість поспілкуватися з автором сприятливо позначиться на їх мотивації до навчання. Зустріч допоможе їм краще зрозуміти, відчути та «прожити» оповідання «Старий і стара».
Величезне спасибі редакції газети за те, що організували цей важливий захід! Діти, як ніколи раніше, потребують зараз спілкування з живими свідками подій ВВВ, Бендерської трагедії. Чим довше жива наша пам’ять, тим довше мирний придністровський край залишатиметься мирним. (Ольга Бурдужа).
Характер, досвід і талант
Талант треба виховувати… Характер Світлани формувався в сім’ї військових, отже змалечку й правильний, хоча пошуки свого шляху теж його гартували: навчання в Кишиневі, в Ленінграді допомогло здобути диплом філолога в Тирасполі. Робота й спілкування з людьми різного віку, поїздки, екскурсії та подорожі сприяли накопиченню життєвого та професійного досвіду. Гострий погляд, жвавий розум, емоційна експресія сприяли появі віршів, дорожніх замальовок. Та настав час визначитись і стати корисною своїй Батьківщині – майже 17 років Світлана Мазеріна працювала кореспондентом і редактором Радіо Придністров’я. Це була самовіддана й захоплива, творча праця. Світлана Олександрівна поєднувала її з письменницькою – 2000 року її прийняли до Спілки письменників Придністров’я. Вона пише вірші, прозу, публіцистику. Випустила три авторські збірки: «Жіноча логіка», «Гладіаторка», «Осінній бузок». Нині бендерське літературне об’єднання готує до видання спільний збірник
Олена СТЕФАНЮК.
Фото автора.