Пишу з життя і досвіду свого
У засобах масової інформації я прочитала звернення керівників національних громад Придністров’я до президента Молдови Майї Санду. Повністю підтримую кожне слово, тому що вболіваю за мир, стабільність і добросусідські відносини між народами Придністров’я та Молдови.
Я, українка за походженням, народилася в Україні, але так сталося, що більшу частину свого життя (майже 40 років) проживаю в мальовничому, сонячному та мирному краї – Придністров’ї. Тут народилися й виросли наші двоє дітей, благополучно виховуються четверо онуків. Вони – юні громадяни Придністров’я – вивчають російську та українську мову в школі, з великим задоволенням слухають молдавську народну та сучасну музику, люблять молдавські плачинди, вертути та мамалигу. Наші діти та онуки дружать з дітьми з молдавських сімей і ніколи (так, ніколи!) не виникає суперечок щодо національного їх походження. Колись мені довелося прочитати рядки, які запали в душу:
Пишу з життя і досвіду свого
Про тих людей, серед яких живу.
Бажаю всім добра і довголіття
В думках і на папері, й наяву…
Моя професія мирна і гуманна – я вчитель, моє покликання – навчати добру, взаємоповазі, вмінню домовлятися. Своїх учнів заохочую до поваги людей різних національностей, культур, традицій. Вони активно залучаються до участі в усіх шкільних заходах: свято Мерцишор, дні російської, української культури, влаштування етнографічних виставок, предметів народного побуту, виробів декоративно-ужиткового мистецтва…
У нас, у Придністров’ї, велике різноманіття місцевих традицій. Усі ці традиції можна побачити під час святкування Дня Республіки, в заходах з нагоди дня народження міста Тирасполя тощо. Стають традиційними різноманітні фестивалі на території Бендерської фортеці. Там можна побачити всі культурні особливості нашої країни та почути розмаїття мов. На території парку розташовуються національні подвір’я, які запрошують до себе всіх, хто бажає ближче дізнатися про побут та культуру придністровського народу. Тут можна побачити традиційну молдавську каса маре, українську хатину з тином і глечиками на ньому, чепурну світлицю. Для гостей на цьому подвір’ї влаштовують пишний стіл з національними стравами та різноманітними ласощами.
До шкільної програми з літератури рідного краю введено легенди, народні молдавські та українські казки, твори класиків – М. Емінеску, С. Вангелі, Г. Вієру, Г. Георгіу, І. Котляревського, Т. Шевченка, Л. Українки…
Таким чином, можу підтвердити слова «Звернення…», що на сьогодні ні в кого немає сумнівів у тому, що в нашій державі сформувалася єдина спільність – багатонаціональний придністровський народ зі своєю ідентичністю, що ґрунтується на рівності офіційних мов, взаємопроникненні культур та історичних традицій, які повноцінно збагачуються і розвиваються в сучасних умовах.
Закінчую свою розповідь рядками поезії «Рідне Придністров’я» Анастасії Спориш:
В ріднім Придністров’ї дружно
ми живемо.
Небо тут безкрає і Дністер пливе.
Ниви колосяться сонячним зерном.
Хоч ми різних націй, всі ми заодно.
Ніна ШУЛЯК
Звернення, співзвучне з нашими думками
Ознайомившись із текстом Відкритого звернення керівників національних громад Придністров’я до президента Республіки Молдова, учасники нашого громадського клубу «Ветеран», членами якого є пенсіонери, колишні працівники Молдавської ДРЕС, будівельники станції, всі відразу зрозуміли, що ми його повністю поділяємо, що воно співзвучне з нашими думками. По-іншому і бути не може. Адже представники старшого покоління, ветерани праці – це люди 32-х національностей, які 58 років тому побудували Молдавську ДРЕС і одночасно місто енергетиків. Їхні діти та онуки продовжують справу батьків.
У нашому добровільному громадському клубі «Ветеран», організованому ентузіастами у 2009 році за підтримки глави держадміністрації м. Дністровська В. С. Пампухи, є представники російської, української та молдавської національностей. Під час різноманітних зустрічей і заходів ми в неформальній обстановці спілкуємося трьома офіційними мовами, закріпленими в Конституції ПМР, і жодна з них не викликає роздратування. У репертуарі народного хору «Світозари» (керівник В. Т. Робулець) також присутні пісні трьома мовами.
У 2010 році, напередодні 65-ї річниці Перемоги у ВВВ, Конгрес російських громад Молдови провів у Кишиневі Перший республіканський конкурс-фестиваль російської пісні «Ярмарок мелодій», на який запросили й народний хор «Світозари». Після виконання кількох пісень із залу попросили виконати що-небудь «на біс». Коли ж пролунала пісня «А жили ми разом», успіх був неймовірний – серця і душі виконавців і присутніх у залі глядачів з’єдналися. Через тиждень на завершальному гала-концерті фестивалю, який відбувся на сцені Кишинівської філармонії, голова Конгресу російських громад Молдови Валерій Клименко вручив дністровському хору найвищу нагороду фестивалю – Гран-прі.
Попри відмінності державно-правових систем і владних інститутів, що виникли протягом трьох десятиліть у двох частинах МРСР – Молдові та Придністров’ї, мешканці ПМР ставляться до простих людей Республіки Молдова мирно і доброзичливо. Багато жителів Молдови та Придністров’я мають родинні зв’язки. Деякі молоді люди з ПМР здобувають вищу освіту в Кишиневі, а після закінчення знаходять там місце для докладання своїх сил. Це свідчить про те, що обом берегам Дністра необхідний мир і злагода.
На жаль, керівництво Молдови в особі президента Санду, владних структур, прорумунськи налаштованих діячів культури постійно сіють ворожнечу, гальмують хід переговорів, вводять різні економічні обмеження. У період пандемії коронавірусу затримували постачання вакцини з Росії. Тепер, коли змінилася логістика постачання медикаментів, сировини для підприємств, мінеральних добрив для сільського господарства, окремих харчових продуктів, запчастин для промислового обладнання, керівництво Молдови, замість сприяння, гальмує процес поставок. Від цього страждають обидві держави: і Молдова, і Придністров’я.
У клубі «Ветеран» 80 % колишніх енергетиків, працівників Молдавської ДРЕС. Як ніхто ми розуміємо своєчасність постачання запасного обладнання, комплектувальних запчастин і виробів. Упродовж двох місяців вони стоять на митниці Кишинева. За укладеним договором Молдова отримує електроенергію від Молдавської ДРЕС. У разі виходу з ладу теплотехнічного чи електричного обладнання порушиться постачання струму в Молдову, і споживачі її недоотримають. Хто від цього постраждає? Постраждають обидві сторони. Чи потрібна така ситуація в досить складний час?
У Дністровську багато людей, особливо похилого віку, мають хронічні захворювання. Вони постійно приймають необхідні ліки: серцево-судинні, діабетичні тощо. Відсутність препаратів може призвести до погіршення здоров’я людей, а то й до летальних випадків.
Ми, члени громадського клубу «Ветеран» міста Дністровська, дуже сподіваємося, що Звернення національних громад Придністров’я на адресу президента Молдови знайде шлях до її серця і вона разом з Урядом республіки прийме правильне рішення.
За дорученням керівництва та членів клубу «Ветеран»
Олексій БАБIН, Василь РОБУЛЕЦЬ
Занепокоєння продовольчою безпекою
Пише постійний читач, викладач ПДУ ім. Т. Г. Шевченка В’ячеслав Содоль. Газета мені як читачеві дуже подобається, я є передплатником уже не перший рік, тому що завжди знаходжу на її сторінках актуальні та цікаві матеріали.
Останнім часом у зв’язку з подіями в сусідніх з нами державах особливе занепокоєння в мене (гадаю, що не тільки в мене) викликає проблема продовольчої безпеки республіки, оскільки постачальники харчових продуктів змушені не тільки відшукувати нові логістичні схеми, а й долати економічну блокаду Придністров’я з боку Республіки Молдова, яка перешкоджає ввезенню в нашу країну необхідних добрив, засобів захисту рослин, ставить штучні перешкоди в доставках сировини для виробництва харчових продуктів, з імпорту палива тощо.
У зв’язку з цим животрепетним є запитання: чи зможе наше сільське господарство забезпечити населення необхідними харчовими продуктами та якими саме? Тому відрадно бачити публікації про придністровські сільгосппідприємства, які регулярно з’являються в газеті, а саме: репортаж Д. Владова про рибницькі компанії «Вітряк» і «Старий мельник»; матеріал О. Бурдужі «Сирна історія «по-придністровськи» та низку інших. Особливо приємно було ознайомитися з публікацією Н. Панаїди «Сучасне багатогалузеве сільгосппідприємство» про колгосп «Путь Леніна» с. Хрустова Кам’янського району, на землях якого площею 4 тис. га вирощують зернові й технічні, овочеві та кормові культури, розвивають тваринництво.
Також вельми інформативною є стаття О. Зайчука «Вони забезпечують продовольчу безпеку країни» про агропромисловий холдинг «Фіальт-Агро», який культивує рослинництво, тваринництво, виробництво м’яса, молока та іншої м’ясо-молочної продукції, та ще при цьому реалізує замкнутий цикл «від землі до прилавка магазину».
Наведені в матеріалах журналістів газети слова фахівців-практиків, наприклад, керівника рибницьких підприємств «Вітряк» і «Старий мельник» Д. Михальченка, вселяють упевненість у здатність і готовність наших аграріїв та харчовиків забезпечити населення Придністров’я різноманітною продукцією власного виробництва.
Водночас поміж опублікованих останнім часом матеріалів переважають відомості про резерви зернового господарства і тваринництва, а хотілося б також мати детальніше уявлення про стан і перспективи овочівництва та консервної промисловості.
З повагою, В’ячеслав СОДОЛЬ
Шановна редакціє газети «Гомін»
Від імені педагогічного колективу та учнів Тираспольської середньої школи № 5 висловлюємо вам щиру подяку за таку необхідну та улюблену нами газету. Завдяки вашій праці, ми щотижня дістаємо об’єктивну, достовірну і корисну інформацію. Кожен може знайти для себе цікаву рубрику. Статті різноманітні й актуальні, висвітлюють усі сфери життя придністровців. Особливо подобаються учням рубрики «Джерело», «Спорт», «Культура», «Дозвілля», «Ким бути». Вони мають інформативний характер і викликають жвавий інтерес, до того ж допомагають підготуватися до уроків, сприяють розвитку українського мовлення.
Учителі української мови також можуть знайти для себе цікавий методичні поради, урізноманітнити свої уроки, використовувати газету та окремі публікації як роздавальний матеріал.
Напередодні 9 Травня особливої уваги заслуговує рубрика «Шляхами Великої Перемоги», де учні можуть довідатися про важливі історичні події, що відбувалися на території саме нашого краю, познайомитися зі зворушливими історіями фронтовиків, їхніми спогадами.
Дякуємо вам також за унікальну можливість для наших учнів публікувати свої твори в рамках участі в Республіканському творчому конкурсі медіа-робіт «Вехи памяти и славы».
Ця підтримка досить важлива для дітей, надає їм практичних навичок, впевненості, надихає й мотивує до подальшої роботи