Служба соціальної допомоги столиці відзначає 36 років з дня утворення. З нагоди професійного свята зі словами привітання до працівників звернувся Голова Верховної Ради ПМР Олександр Коршунов. Їхню діяльність він вважає служінням справі справедливості та добра. «Бути працівником соціальної галузі – справжнє покликання, гідне поваги та вдячності. Ваша праця безцінна і значуща», – сказав він.
Соціальні працівники – це добрі помічники, мудрі порадники, досвідчені наставники, які завжди допоможуть у скрутну хвилину пережити труднощі тираспольським пенсіонерам та людям з інвалідністю.
За словами директора МУ «Служба соціальної допомоги» Наталії Киркиз, на обліку в організації та під її опікою перебувають люди похилого віку, самотні городяни й люди з інвалідністю. «Встигнути треба все, роботи багато завжди. Соціальний працівник сьогодні – це вже не просто людина, яка принесе додому ліки чи продукти, допоможе по господарству. Нині доводиться ще й соціальні проблеми вирішувати.
За 36 років діяльності організація надала допомогу понад 4 тисячам тираспольчан. На сьогодні на обліку перебувають 329 громадян: у Тирасполі – 284, у Дністровську – 45», – розповіла Наталія Григорівна і зауважила, що деякі з пенсіонерів уже багато років не виходять навіть на свіже повітря, і тоді «…наші співробітники є для них вікном у світ». «Вони розповідають їм, наскільки змінився Тирасполь, який він став гарний. Можуть дати пораду, який товар краще замовити в супермаркеті. Розповідають, що замовляють інші пенсіонери. Деякі з наших підопічних навіть не знають про асортимент товарів», – зазначила Наталія Киркиз.
Штат столичної служби налічує 40 співробітників, 32 з яких – соціальні працівники. Їхнім обов’язком є й опікування громадянами, які мають дітей, але ті проживають за межами ПМР і не мають можливості бути поруч із батьками. Наталія Григорівна повідомила, що ця послуга платна, тариф на неї щороку встановлює Уряд. Цього року він становить 137 рублів на місяць.
Наталія Киркиз зазначила, що нині є випадки, коли додому повертаються діти столичних пенсіонерів і вже самі піклуються про своїх близьких. У таких випадках пенсіонерів тимчасово знімають з обліку.
Закупити продукти та ліки, звірити рахунки, сплатити комунальні послуги – так починає свій робочий день соцпрацівник Ніна Арабаджі. У столичній службі вона працює з 2001 року. «За фахом – я кондитер. Працювала в ресторані «Дністер». Доля ж розпорядилася так, що довелося змінити професію. Так я стала працівником соцслужби, причому на довгий час. Вдячна долі, що маю можливість надавати допомогу тим, хто її потребує. Під моєю опікою – 9 осіб. Тричі на тиждень відвідую їх», – розповіла жінка.
«Робота в соцслужбі – це покликання й досить складний напрямок діяльності. Соцпрацівник має бути одночасно і психологом, і постачальником продуктів, і медпрацівником для того, щоб розпізнати якісь ознаки захворювання у літньої людини та негайно на це відреагувати. Безумовно, така людина повинна мати почуття такту, озброїтися терпінням і безмежною добротою», – упевнена Ніна Арабаджі.
За словами людини доброї волі, самотні пенсіонери завжди чекають її візиту, тому що буде з ким обговорити останні новини, поділитися порадою, відчути турботу. За розмовою вони й тиск поміряють і нагадають, які ліки прийняти.
Наталія Киркиз високо цінує свого співробітника: «Ніна Іванівна старанно виконує свої обов’язки. Вона добра, порядна, чесна людина. Минулого року до 35-річчя нашої служби її відзначили медаллю «За трудову доблесть».
Ніна Іванівна зізнається, що всяке траплялося за довгі роки роботи: «І радощі, і горе. Приємно бачити усмішки на обличчях людей, коли розумієш, що робиш їхнє життя світлішим. Водночас це й важко – пропускати через своє серце їхній стан, самотність. Тяжко бачити, як вони борються за життя, відправляти їх до лікарні, особливо якщо виявляється, що це востаннє. Для мене це не просто робота, а й людський обов’язок. Літні люди та інваліди потребують допомоги, підтримки й простого спілкування. Одні чекають від нас реальних справ, інші – простої людської участі, доброго слова, співпереживання в скрутну хвилину. І я завжди рада бути поруч, займатися тим, що до душі, допомагати й бути потрібною»
Олександр ЗАЙЧУК.
Фото автора.