Ніхто і ніколи не знає, які випробування можуть випасти на його долю. Тому вміння долати труднощі є важливою складовою життя кожної людини. Герої рубрики «Рівні можливості» відверто діляться своїми особистими історіями, які доводять, що «важке не є неможливе».
Денис Макаров – один із них. Він народився 12 листопада 1983 року в місті Тирасполі. Як і всі тоді, дитинство проводив, граючись із друзями у дворі. У сьомому класі він захопився настільним тенісом. По закінченні 9 класів юнак вирішив піти по стопах свого дідуся і вступив до будівельного училища на курс столяр-верстатник, тесля. Закінчити навчання там, на жаль, йому не судилося.
Через рік на літніх канікулах Денис поїхав із товаришем в Україну погостювати в його бабусі. Одного разу хлопцям заманулося скупатися в місцевому озері. Денис невдало пірнув і вдарився головою об дно. Не потонув тільки тому, що був не один – товариш урятував його. Потім усе розвивалося досить стрімко: швидка, лікарня, операція в Одесі та виписка додому.
Дуже складно з самого початку прийняти глобальні зміни в житті. Денис був упевнений, що до вересня зможе одужати й повернутися на навчання. На жаль, дива не сталося. Лікарі визначили йому першу групу інвалідності, тому що була втрачена рухова можливість ніг, частково рук, виникли проблеми з моторикою пальців. Після цього тривала довга реабілітація.
«Майже рік мене годували з ложки, потім пристосувався і почав сам це робити, навіть зуби чистити та голитися», – згадує Денис.
Першим вольовим рішенням молодої людини на шляху подолання труднощів стало бажання здобути повну середню освіту. І він це здійснив, скориставшись можливостями домашнього навчання. Завдяки захопленню розв’язувати кросворди, хлопець із часом навчився тримати в руках ручку і почав самостійно писати.
Оскільки такий стан для будь-якої людини є своєрідним стресом, для його подолання дуже важлива підтримка близьких людей. Головним помічником і опорою для Дениса стала його мама Любов Олександрівна. Її любов і постійна присутність поруч полегшували його життя. А під час чергової планової госпіталізації сталося доленосне знайомство хлопця з Дмитром Голосним, який, як виявилося, того ж самого літа невдало пірнув і дістав важкі фізичні ушкодження. Подолання схожих труднощів об’єднало молодих людей. Відтоді вони дружать і навіть працюють разом в Інтернеті.
Новоспечений друг привніс у його життя чимало позитивних змін, наприклад, запросив у секцію столичного клубу настільного тенісу «Тирас-ракета». Це нагадало Денису, як він грав, коли був здоровим. З часом він навіть вийшов на рівень республіканських і міжнародних змагань. Найбільш пам’ятні поїздки були в Кишинів, Одесу, Ужгород. До того ж спорт подарував йому багато нових знайомств і друзів.
Життя інваліда-візочника утруднене багатьма факторами: з дому простіше виходити в теплу пору року. Тому взимку на допомогу все частіше приходять улюблені хобі – електроніка і кросворди.
Психологи стверджують, що зі стресовими та важкими ситуаціями допомагають справлятися, в тому числі, захоплення. До одного з них Дениса Макарова долучив молодший брат, який у школі відвідував радіогурток. Так юнак захопився електронікою. Самостійно за допомогою паяльника він може збирати вдома джерела живлення і зарядні пристрої. Іноді доводиться ремонтувати знайомим навушники, механічні дитячі іграшки тощо.
«Після того, як зібраний з нуля чи відремонтований пристрій починає працювати, як очікувалося, відчуваєш неймовірне задоволення», – поділився емоціями вже досвідчений електротехнік.
Роботу в Інтернеті, яка стала справою його дорослого життя, Денис набував самостійно, й тепер є справжнім професіоналом своєї справи. Протягом уже 10 років він займається версткою, наповненням, оформленням і подальшою адаптацією сайтів на різні пристрої. З часто використовуваних у роботі програм називає фотошоп. Програмування тут теж ніяк не обійти стороною. Щоправда, він його править у звичайному блокноті від руки.
Республіканська державна програма «Рівні можливості» на 2019 – 2022 рр. підтверджує свою ефективність. Денис Макаров зауважив, що умови життя для людей з інвалідністю покращилися. Відремонтовані дороги, пандуси, низькопідлоговий громадський транспорт – усе це робить світ знову доступним і зрозумілим.
Соціальна адаптація людей із порушеннями здоров’я завжди буде актуальною та важливою темою. Досить багато громадян стають заручниками власного страху і недовіри до навколишнього середовища. Однак суспільство ставиться до них позитивно, тому не варто надмірно сторонитися.
«Люди з обмеженими можливостями – розмите формулювання. Під нього можна поставити будь-кого. Про себе можу сказати, що я людина з інвалідністю, і нічого в цьому образливого не бачу», – підсумував Денис Макаров
Марина СОВА.
Фото автора.