26 квітня в усьому світі згадували жертв радіаційних аварій та катастроф. Рівно 36 років тому сталася найбільша техногенна катастрофа ХХ століття – аварія на Чорнобильській АЕС.
Смертоносна радіація розлетілася на 200 000 км² довкола. Високу дозу опромінення дістали понад 600 000 людей. У ліквідації наслідків вибуху на Чорнобильській АЕС взяли участь 118 бендерчан. За традицією в місті вшанували пам’ять жертв аварії. До меморіалу рятувальникам-чорнобильцям поклали квіти на згадку про загиблих ліквідаторів. Прийшли до пам’ятного знаку й представники керівництва, держадміністрації Бендер, правоохоронці, громадські діячі та городяни.
Дата 26 квітня 1986 року назавжди увійде в історію людства, щоправда, як надзвичайно трагічна. Того дня на атомній електростанції в Чорнобилі вибухнув реактор. Так, 36 років тому сталася найстрашніша в історії ядерна катастрофа з немислимими наслідками для навколишнього середовища. Велика кількість радіоактивних речовин піднялася в атмосферу, випала у вигляді опадів, забруднила воду та ґрунт. «Було завдано непоправної шкоди здоров’ю людей, побільшало хронічних захворювань, серйозно постраждав рослинний і тваринний світ. Для ліквідації аварії були мобілізовані всі наявні можливості, тисячі людей намагалися мінімізувати її наслідки, не шкодуючи ні сил, ні здоров’я, працюючи цілодобово. Серед ліквідаторів було і 1 837 придністровців. Ми не повинні забувати їхнього подвигу, й бути їм вічно вдячні», – зазначив у своєму зверненні Президент Придністров’я Вадим Красносельський.
Поміж 118 бендерчан, відряджених ліквідувати наслідки катастрофи, був і Сергій Грапіла, якому було всього 22 роки. У Чорнобилі Сергій опинився 10 травня, ліквідатор возив рідкий бетон, бо робили під’їзди до реактора. Чотири рейси поспіль – це 1 200 кілометрів на добу. «У перший день я бачив, як горить реактор, ну метрів за 50. Далі там вже уламки, й під’їхати ніяк не могли, тому що там заливали дорогу, щоб інші машини під’їхали. Перший раз, коли я прийшов, тільки почув слова: жити набридло? А я, як вкопаний, машина розвантажується хвилин 15 сама, автоматично.
Я ж у цей час дивився, як горіло. Перший раз у житті бачив я таке полум’я і тільки від цих слів схаменувся, швидко сів у машину і – вперед», – розповів ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС Сергій Грапіла.
Щоб уявити весь жах цієї катастрофи, достатньо просто послухати історії свідків тієї страшної події. «Там, де впала радіаційна хмара, рослинність спочатку захворіла, сосни стояли, як йодом облиті, такі жовті. Де було більше радіації, вони просто осипалися – мертвий ліс. І навіть трави не було, де-не-де бур’ян, а так скрізь сіро-жовте все, ось це запам’яталося. Це були місця, де після аварії впали радіоактивні хмари, ці зони відвідувати не можна було», – поділився спогадами ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС Віктор Кравцов.
Герої свого часу – вони боролися з ворогом, якого не видно і не чути, адже вони жили та працювали в радіації, яка не має ні запаху, ні кольору. 206 днів і ночей безперервної роботи дали результат – радіаційне тло навколо станції відчутно впало. Кожному, у чиїй долі був Чорнобиль, є про що згадати. Бійці невидимої битви все життя несуть у своєму серці чорнобильський слід, а в тілі – наслідки радіації.
У ліквідації чорнобильської аварії брало участь 1 837 придністровців, з-поміж них більше сотні були з Бендер. Багатьох ліквідаторів, на жаль, вже немає в живих. «Минулого року пішли з життя троє людей – це Горбунов Микола Сергійович – колишній наш голова, який створив товариство чорнобильців у Бендерах. Потім Пилип Діденко, він працював там водієм, Кєр нещодавно пішов із життя. І так ми щороку майже по 5-6 людей втрачаємо», – розповів голова товариства Чорнобиль м. Бендери Віктор Барабаш.
У день трагедії в Бендерах до меморіалу рятувальникам-чорнобильцям поклали живі квіти на згадку про загиблих ліквідаторів
Ярина ДОБРОВОЛЬСЬКА.
Фото прес-служби держадміністрації м. Бендери.