Працівники дошкільної галузі освіти наділені дивовижною можливістю розкривати таланти кожної дитини, пробуджувати в малятах допитливість і доброту, прищеплювати їм любов до рідної землі.
Вихованцям столичної дошкільної установи № 17, що в Октябрському мікрорайоні Тирасполя, пощастило. Їхня друга мама – Анна Володимирівна Берлінська, вкладає в працю все своє старання та любов, створює для них затишок і комфорт. «З дитинства я полюбляла бавитися з ляльками, «лікувала» їх, «годувала», одягала… мабуть з того самого часу й визначився мій потяг до роботи з дітьми», – розповідає фахівець.
Свою нинішню професію вона називає безкінечною круговертю. «Щоденно, з сьомої ранку, ми діток зустрічаємо, і обов’язково з посмішкою, вітаємося, обнімаємо. Протягом дня розважаємо, годуємо, втішаємо, шкодуємо, витираємо слізки та носики, даємо знання, прищеплюємо навички, а після сьомої вечора, йдучи додому, думаємо, як би наступний день для них зробити ще цікавішим», – признається моя співрозмовниця.
Анна не зразу усвідомила, ким бути. Щоб випробувати себе та визначитися з остаточним вибором, дівчина після школи пішла в дитячий садочок, в якому пізнавала сенс виховательської діяльності. За рік, перевіривши свої можливості, зваживши всі «за» і «проти», поступила на заочне відділення ПДУ імені Т. Г. Шевченка на спеціальність «Дошкільна педагогіка та психологія». Нині педагог має три вищих освіти: крім дошкільної, вона ще й учитель-логопед та керівник установи. Їй постійно хочеться вдосконалюватися, набувати нових знань. Не відмовляється й від курсів підвищення кваліфікації. Щоразу повертається з безліччю нових ідей, які й реалізує зі своїми колегами та вихованцями.
Педагог проводить заняття з соціального і духовно-морального виховання, розповідає дітям про красу рідної землі, знайомить з рослинним і тваринним світом Придністров’я. Дошкільники знають найкращі місця столиці та республіки, назви річок, впевнено відрізняють свійських птахів і тварин від диких, знають, як поводитися в громадських місцях, вчаться поважати старших тощо.
Велику книжку-розгортку «Моя батьківщина – ПМР», виготовлену з власної ініціативи, вихователька наповнила матеріалами, з яких діти дізнаються про державну символіку Придністров’я, її президента та офіційні свята, про традиції та культуру багатонаціонального населення республіки. Вона знайомить вихованців з офіційними мовами, її малята вчать напам’ять і читають вірші молдавських, російських та українських поетів.
Діти брали участь у святі поезії російського дитячого поета Корнія Чуковського та молдавського автора Іона Крянге. Вихованці ДОЗ № 17 у своїй віковій категорії неодноразово ставали переможцями міського конкурсу читців, присвяченого пам’яті Тараса Шевченка, який відбувається за ініціативи столичного товариства української культури «Червона калина».
Нинішньої весни вони перемогли й у республіканському факультативно-спортивному конкурсі відеороликів «Веселі дошкільнята – 2022». «Ми беремо участь у всіх заходах, які пропонує наша система просвіти. Я вірю в силу знань своїх вихованців, бачу, на що вони здатні. Ми завжди досягаємо успіхів і задоволені результатами своєї праці», – зізнається вихователька.
Анна Берлінська – відмінник народної освіти, педагог 1-ї кваліфікаційної категорії, є наставницею молодих спеціалістів, які приходять до цього закладу. За останні чотири роки виховательський склад установи поповнився сімома такими фахівцями.
Педагог признається, що за 18 років роботи зробила певний висновок: вихователь – це, перш за все, любов до дітей, бо виховання є процес тривалий, він потребує великого терпіння і душевної щедрості. Така людина повинна багато знати, щоб навчити дитину сприймати й розуміти світ; багато вміти, наприклад, шити, майструвати, грати, співати, танцювати. Треба бути цікавим своїм дітям, вдосконалюватися, використовуючи сучасні досягнення педагогічної науки та передової практики. Йти вперед, освоювати інноваційні технології, нетрадиційні методи, але й не забувати про добрі старі надбання.
До любові слід приєднати постійний творчий пошук, жагу нових знань та самоосвіту, що й буде основою вихователя сучасного і майбутнього. «Нема більшого щастя, як відчувати себе потрібною дітям, бачити їхні сяючі радістю та допитливістю очі, допомагати їм виростати щасливими й розумними. Моя робота – це свято щодня. Значить, я живу недарма», – завершує Анна Володимирівна. І напівжартома радить тим, хто ще не визначився з майбутньою професією: «Якщо ви людина талановита, але не реалізувалися як спортсмен, актор театру чи кіно, то ваша пряма дорога у вихователі»
Аліса КОХАНОВА.
Фото автора.