Місцями бойової слави

Агентство з туризму ПМР розробило та затвердило концепцію розвитку соціального, дитячо-юнацького, сільського (аграрного) та багатьох інших видів туризму. Серед нових маршрутів приваблює іноземних та місцевих мандрівників ще один, досить цікавий тим, що пов’язаний із місцями бойової слави нашого краю.

Туристам пропонують відвідати музеї, особливо ті з них, де розповідається про героїв та події Великої Вітчизняної війни, місця, де відбувалися бої, а також оглянути пам’ятники, меморіали та меморіальні комплекси Воїнської Слави, розташовані на території Придністров’я.

Починати маршрут пропонують у Бендерах. Приєднаємося до подорожі й ми.

Музей революційної, бойової, трудової слави залізничників, який розташований на привокзальній площі міста й становить головну частину меморіального комплексу, – унікальний заклад на колесах.

У двох вагонах розгорнуто експозицію, що розповідає про розвиток Бендерського залізничного вузла від початку будівництва залізниці на території Молдавії до кінця ХХ століття. У першому вагоні музею представлені матеріали про прокладення Тираспольсько-Кишинівської залізниці та її пуску в експлуатацію 1871 року, зведення першого мосту через Дністер. Одним із унікальних експонатів експозиції є «Карта пароплавних сполучень, залізниць та поштових доріг Російської імперії» випуску 1914 року.

У другому вагоні зібрані матеріали про патріотів, про більш ніж 130 робітників залізничного вузла, які з перших днів війни боролися на фронтах проти фашистських загарбників, і тих, хто в тилу все робив для перемоги. Тут дбайливо зберігаються ордени та медалі, грамоти та листи з фронту, фотографії та форма залізничників воєнних і післявоєнних років.

Меморіал Воїнської Слави. Це одне зі священних місць міста, за визволення якого загинуло понад 3 тисячі радянських воїнів. Меморіал створений на честь рядових та офіцерів Червоної Армії, які захищали Бендери під час Великої Вітчизняної війни та надовго залишилися на нашій землі.

У перші ж дні визволення, в серпні 1944 року, відбулося поховання загиблих воїнів у південній частині міста біля розвилки двох доріг на місці нинішніх Братських могил. Наприкінці сорокових років за рішенням міських партійних та радянських органів сюди було перенесено останки воїнів, раніше похованих у різних частинах міста. У 2011 році на Братські могили перенесено прах Героя Радянського Союзу льотчика Акима Павловича Карпенка, в центрі меморіалу встановлене бронзове погруддя героя.

З Бендер туристам пропонують поїхати до сіл Кіцкани та Паркани. У першому з них розмістився музей Яссько-Кишинівської операції. Його відкрили 7 травня 1975 року.

Спочатку експозиція розташовувалась у дзвіниці Ново-Нямецького Кіцканського монастиря, яка під час Яссько-Кишинівської операції в серпні 1944 року функціонувала як спостережний пункт радянського командування. На неї для оцінки оперативної обстановки піднімався маршал Радянського Союзу Ф. І. Толбухін, командувач 37-ї армії М. М. Шарохін та інші командири.

Тут зосереджувалося величезне угруповання військ 3-го та 2-го Українських фронтів, з 12 квітня і до 23 серпня 1944 року точилися запеклі та кровопролитні бої.

Нині заклад розташований у Будинку культури села, оскільки Кіцканський монастир знову відновив свою діяльність. Експозиція музею розповідає про підготовку та перебіг

Яссько-Кишинівської операції, про дивізії, окремих воїнів, нинішніх ветеранів, учасників кровопролитних битв. Центральним експонатом установи є діорама «Форсування р. Дністер радянськими військами в районі Тирасполя у квітні 1944 року».

У Парканах, на меморіальному комплексі Воїнської Слави поховано 373 солдати та офіцери Радянської Армії, які загинули під час визволення села в 1944 році. Меморіал відновлювали два роки коштом, що зібрала громада села. Сам комплекс – це братська могила полеглих у 1941 – 1945 рр. воїнів, пам’ятник воїнам-саперам, що загинули 1992 р., жертвам політичних репресій ХХ ст., погруддя Васіла Левскі – лідера, національного Героя Болгарії, борця за свободу болгарського народу, а також меморіальна плита на місці пункту утримання військовополонених у період Великої Вітчизняної війни.

На цьому святому для сельчан місці встановлене погруддя Герою Радянського Союзу, учаснику Яссько-Кишинівської операції, командиру мотострілецького батальйону Андрію Романенку, який загинув під час форсування Дністра та тут у селі й похований. Його ім’ям названо вулицю та школу в Парканах.

Далі туристам пропонують відвідати столицю Придністров’я – місто Тирасполь. Їх направляють до центральної частини, на берег Дністра, де розташований Меморіал Слави, – головний історико-меморіальний комплекс міста.

У 1920-і роки тут розташовувався сквер, у якому поховали комісара кавалерійської бригади Г. І. Котовського В. Ф. Христофорова. Він разом із командиром під час Громадянської війни звільняв Тирасполь від білогвардійських військ та мародерів. У листопаді 1921 року на території скверу були поховані 22 прикордонники Парканської застави, які загинули від рук білогвардійців.

Одним із авторів проекту меморіалу є Гаррі Файф, відомий художник, скульптор, архітектор, який проживав останні роки життя в Парижі. Він народився 1942 року в сім’ї тираспольчан у Тбілісі, де під час евакуації перебували його батьки. Після звільнення Тирасполя від німецько-фашистських загарбників сім’я повернулася до рідного міста.

На початку 70-х років у Тирасполі було ухвалене рішення про створення на березі Дністра Меморіалу Слави. Це будівництво було справді всенародним. У зведенні комплексу брали участь всі організації, підприємства та навчальні заклади міста. Робітники, службовці та студенти щодня після основної роботи працювали там по 5 годин.

Коли будівництво було завершене, а роботи щодо уточнення імен загиблих захисників Вітчизни закінчені, 23 лютого 1972 року відбулося відкриття Меморіального комплексу Слави

Христина ЖУРАВЕЛЬ.

Фото: bendery-ga.org