Велика Вітчизняна війна… Це жахлива сторінка історії, яка торкнулася майже кожної сім’ї. Війна, в якій пліч-о-пліч боролися росіяни, українці, білоруси, грузини, татари, чеченці, євреї та багато людей інших національностей. Події тих буремних років для мене є стимулом до мотивації та мужності.
Я пишаюся героями Великої Вітчизняної війни! Деякі з них ще живуть і пам’ятають перше свято Перемоги. Я хочу поділитися з вами історією людини, яка є для мене взірцем мужності. Розкажу про Віктора Талаліхіна – героя, який став символом незламної волі, прагнення до перемоги, досягнення своєї мети.
Віктор народився 18 вересня 1918 року в селі Теплівка Саратовської губернії. Як і багато хлопчаків довоєнного і першого повоєнного покоління, він мріяв бути льотчиком. У 1937 році новобранець паралельно зі службою навчався у військовій авіаційній школі пілотів. Закінчив її в 1938 році. Бойове хрещення він прийняв на радянсько-фінській війні 1939-1940 років: уже в першому повітряному бою знищив ворожий літак. Через деякий час знову відзначився.
Цього разу йому довелося прикривати літак свого командира, Михайла Івановича Корольова, який переслідував у повітрі ворога під вогнем зенітних гармат. Старший товариш опинився в досить скрутному становищі: його літак трясло від численних вибухів снарядів. На хвості «сидів» ворожий «Фоккер», який уже встиг завдати ушкоджень бойовій машині Корольова. Молодий льотчик Талаліхін без роздумів кинувся на допомогу, однак сам потрапив у ситуацію атакованого, підставивши хвіст літака ворожому «Фоккеру». Віктор, зробивши крутий віраж, «скинув» переслідувача, а потім довгою чергою з кулемета підбив ворога.
Проте вважаю, що найголовнішим подвигом, який здійснив льотчик Талаліхін, є нічний таран. Його можна назвати взірцем мужності, стійкості та героїзму. 7 серпня 1941 року Віктор Талаліхін одним із перших серед радянських льотчиків здійснив таран. Він збив у нічному повітряному бою німецький літак «Хейнкель-111». Віктор зайшов йому у хвіст. Незважаючи на майстерні маневри супротивника, радянському воїну вдалося влучити в один із моторів ворожого літака й вивести його з ладу. Незабаром боєприпаси в нашого льотчика закінчилися, і йому спала вкрай смілива думка – протаранити «Хейнкель-111». Він усвідомлював, що, можливо, йде на смерть, але заспокоював себе тим, що фашистів загине вчетверо більше.
Близько 800 м Талаліхін летів затяжним стрибком. І тільки-но почув гуркіт від падіння свого літака, розкрив парашут. Глянувши вниз, побачив, як смолоскипом докреслював у небі дугу протаранений «Хейнкель-111», як переможена машина, нарешті, впала на землю. Через деякий час льотчик благополучно приводнився на невелике озеро під Подольськом у тилу своїх. Цього ж дня радіо по всій країні рознесло звістку про подвиг Віктора Талаліхіна. У столичних газетах за 9 серпня було надруковано портрет героя та Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння відважному льотчику звання Героя Радянського Союзу. Йому вручили медаль «Золота Зірка» та орден Леніна. На той момент безстрашному герою було 22 роки. Потім молодий льотчик збив ще 5 німецьких літаків.
Загинув Віктор Талаліхін під час чергового повітряного бою біля Подольська у жовтні 1941-го. У 1948 році зарахований навічно в 1-у ескадрилью 177-го винищувального авіаполку.
Через 73 роки, 2014-го, за допомогою пошукових систем було знайдено літак Талаліхіна, що залишився в підмосковних болотах і засвідчив факт реальності подвигу, ставши символом геройства, відваги та прагнення до перемоги.
Багато простих людей стали героями, навіть не підозрюючи, що спроможні на вчинок, перед яким вклонятимуться наступні покоління. Саме вони зробили свій внесок у Перемогу…
НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТО
Всеволод СМИРНОВ, учень 9 класу МОЗ «ТСШ № 3 імені А. П. Чехова».