Народний художник Iгор Петрович Мосійчук народився 1963 року в Україні. Дитячі роки його минули серед мальовничої природи Волині. З 1984 року його життя було пов’язане з Придністров’ям.
Він виріс у творчій родині: батько був режисером народного театру й працював як самодіяльний художник, а брат – режисер, сценарист, народний артист України. У спогадах про дитинство митець зазначав: «Волинь – це дуже гарний край, де просто дивовижна природа: озера, ліси. Для мене в дитинстві шматочок пластиліну був найулюбленішою іграшкою. Тому, коли мені його купували, я був просто щасливий від того, що можу щось ліпити. Я міг піти за багато кілометрів у ліс і писати етюди. Досі ці роботи є, на мій погляд, вони досить-таки цікаві. Може бути в них не вистачало професіоналізму, але вони для мене цінні, тому що несуть у собі внутрішню енергетику, яку я відчував і намагався передати на аркуші паперу».
«Вважаю, що моє серйозне творче життя розпочалося у 24 роки. Саме відтоді я виставлявся на республіканських виставках у Кишиневі, де на той час уже виконував замовлення на скульптурні знаки та пам’ятники. Попри те, що мені довелося працювати в різних організаціях, я завжди робив усе творчо і старався підтримувати свій професійний рівень», – згадував І. П. Мосійчук.
Ігор Мосійчук – доцент, завідувач кафедри декоративно-прикладного мистецтва Рибницької філії ПДУ ім. Т. Г. Шевченка, член ради Спілки художників Придністров’я. У 1982 році він закінчив скульптурне відділення Одеського державного художнього училища ім. М. Б. Грекова. У 1994-му – Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова за спеціальністю «Графіка».
З 1994 по 2012 рік Ігор Петрович регулярно обирався в правління Спілки художників Придністров’я, з 1999 по 2011 рік був головою і членом журі республіканських державних конкурсів, входив до складу атестаційної комісії з культури та мистецтва Міністерства просвіти ПМР, а також був членом Ради старійшин при Президентові ПМР.
Ігор Петрович широко відомий у світі як аквареліст, майстер монументально-декоративного мистецтва, скульптури та дизайну.
Він – автор пам’ятників та інших монументальних робіт у Придністров’ї та Україні, був учасником 5 міжнародних симпозіумів, 60 республіканських, 24 міжнародних та 9 персональних виставок. Поміж них найбільш значущими є:
* Всесвітня акварельна виставка, Таїланд, Бангкок, 2014 р.;
* Міжнародний проект «Майстри акварелі», Санкт-Петербург, Росія, 2015 р.;
* «Світ акварелі» бієнале (велика виставка, раз на два роки), Сеул, Південна Корея, 2015 р.;
* Міжнародний фестиваль акварелі «Фабріано», Італія, 2015 р.;
* Міжнародний фестиваль IWS «Світ через мистецтво», Борново Ізмір, Туреччина, 2015 р.;
* Міжнародна акварельна бієнале, Брюссель, Бельгія, 2015 р.;
* Персональна виставка акварелі «Пори року», Стамбул, Туреччина, 2016;
* Міжнародний фестиваль акварелі «Фабріано», Італія, 2016 р.;
* Міжнародна акварельна виставка «Світ через мистецтво», Москва, Росія, 2016 р.;
* Міжнародна виставка акварелі: Болгарія, Варна, 2016 р.;
* Міжнародна виставка «Акварель Реймс 2016», Реймс, Франція, 2016 р.
Останнім часом художник працював у жанрі акварелі, розробив у цьому виді мистецтва свою техніку і створив свій неповторний стиль. Він зазначав, що під час роботи над аквареллю перебуває немов у стані польоту, якогось незрозумілого таїнства.
ВИЗНАННЯ Й НАГОРОДИ:
* Лауреат Республіканської виставки-конкурсу художників викладачів, Бендери, Придністров’я;
* Лауреат державного конкурсу «Моє Придністров’я», Тирасполь;
* Володар нагороди в номінації «Образотворче мистецтво» Міжнародного конкурсу пам’яті святих Кирила і Мефодія, Санкт-Петербург, Росія;
* Лауреат Міжнародного конкурсу «Придністров’я очима художника», Бендери;
* Переможець міжнародного онлайн-конкурсу (3 позиції) IWS, Пакистан;
* Переможець Міжнародного конкурсу «Весняний фестиваль» IWS, Албанія.
Його твори зберігаються в музеях республіки та у приватних колекціях Молдови, України, Росії, Польщі, Греції, Туреччини, Німеччини, США, Швейцарії, Китаю, Японії та багатьох інших країн.
Одного разу Ігоря Петровича запитали, що таке, на його думку, щастя. Він відповів так: «Щастя – це коли є небо, коли є папір, і ти можеш свої почуття виразити на ньому, передати на папері усі свої емоції. І неважливо – це композиція, пейзаж чи натюрморт, для мене найголовніше, щоб ця робота викликала у глядача емоції. У такому стані я завжди щасливий».
Культура й освіта Придністров’я 17 травня 2022 року втратили кращого свого представника.
Колектив республіканської газети «Гомін» висловлює глибокі співчуття колегам, учням, рідним і близьким Ігоря Петровича Мосійчука.
Сумуємо разом з вами
Анастасія КАСИМ.
Фото автора.