Минуло 30 років із часу загибелі політичних і громадських діячів ПМР Миколи Остапенка та Олександра Гусара.
Автомобіль депутата Верховної Ради та голови Слободзейського райвиконкому Миколи Остапенка обстріляли 23 квітня 1992 року. 30 квітня політик помер від численних поранень. Через 7 днів, 8 травня, був спалений у власному автомобілі начальник районного штабу Народного ополчення, співголова Слободзейської ОРТК Олександр Гусар. В обох випадках жорстокі вбивства скоїли одні й ті ж бандити з терористичної групи «Бужор», якою керував співробітник Міністерства національної безпеки РМ, один із лідерів Народного фронту Молдови Іліє Ілашку.
У наші дні, так уже сталося, після терористичних атак на МДБ ПМР, військову частину в селі Паркани, радіотелецентр у селищі Маяк, військкомат у Тирасполі, Глава держави Вадим Красносельський ввів у республіці спочатку на 15 діб, а потім на стільки ж продовжив «червоний» рівень терористичної небезпеки. З огляду на це, а також у зв’язку з 30-річчям Бендерської трагедії, в ПДУ ім. Т. Г. Шевченка 24 травня відбувся Республіканський круглий стіл «Протидія тероризму. Справа групи «Бужор». У його роботі взяли участь: Степан Берил, президент університету; Анна Волкова, державний радник Президента ПМР; Ольга Капінус, заступник голови Верховного суду республіки; Олена Бобкова, директор Інституту державного управління, права та соціально-гуманітарних наук (ІДУПіСГН); Ілля Мільман, перший голова Арбітражного суду; Руслан Мова, завідувач кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики ІДУПіСГН, викладачі та студенти інституту.
Відкрив захід Степан Берил, який зробив короткий огляд подій, пов’язаних із діяльністю групи «Бужор», і закликав усіх ушанувати хвилиною мовчання пам’ять загиблих. «Тема сьогоднішньої дискусії, – сказав він, – не втратила своєї актуальності й донині. В історії ПМР 1992 рік був особливо трагічним. Через 30 років не забуті жертви терористів, дуже важливо зберегти пам’ять про цих людей, які віддали життя за Батьківщину, і передати її молодшим поколінням придністровців. Це одне з найважливіших завдань нашого університету».
За матеріалами справи про злочини групи «Бужор» Анна Волкова написала книгу «Справа терориста Ілашку». На сьогодні – це єдине узагальнене джерело інформації на цю тему. Книга покладена в основу документального фільму «Кривава півонія. Справа терориста Ілашку», авторами якого стали співробітники Придністровської телерадіокомпанії. Окремі фрагменти фільму показали в ході круглого столу.
У доповідях Анни Волкової, Ольги Капінус, Іллі Мільмана, Руслана Мови йшлося про терористичну групу «Бужор», історію її створення, нові обставини кримінальної справи, про проблеми формування патріотичних установок молоді, а також протидію тероризму в сучасних умовах.
Після вбивств Миколи Остапенка та Олександра Гусара всіх терористів удалося затримати. Злочини групи «Бужор» були документально встановлені на підставі неспростовних доказів, зібраних органами держбезпеки республіки. Самі терористи дали свідчення. 9 грудня 1993 року Судова колегія у кримінальних справах Верховного суду ПМР засудила Іліє Ілашку до покарання у вигляді смертної кари – розстрілу. Інших – до позбавлення волі на терміни від 6 до 15 років.
Згодом смертну кару Ілашку замінили на довічне ув’язнення, а 5 травня 2001 року його передали молдовському керівництву. Причини цьому були політичні: після приходу до влади в РМ комуністів у сторін з’явився шанс на врегулювання молдо-придністровського конфлікту. На волі Іліє Ілашку не тільки був оголошений керівництвом Молдови та Румунії героєм, а і подав позов до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. Страсбурзький суд у 2004 році позов у справі Ілашку задовольнив, зобов’язавши Росію та Молдову виплатити терористам компенсацію в розмірі € 800 000.
Водночас обставини, пов’язані з винністю групи «Бужор», ЄСПЛ визнав «…такими, що не мають значення для справи». У його рішенні ніде навіть не згадано, що члени групи «Бужор» винні у смерті двох осіб. У рішенні вказувалося лише те, що у в’язниці Придністров’я вони утримувалися у важких умовах. Позов Тетяни Гусар, удови вбитого, суд у Страсбурзі й зовсім відмовився приймати до розгляду.
У ході дискусії круглого столу про події 30-річної давності обговорювалися не тільки встановлені слідством факти, а й їх інтерпретації: які були завдання терористів, хто стояв за їхніми злочинами, як вдалося знешкодити групу «Бужор». Емоційно обговорювалося сумнівне рішення суду в Страсбурзі, який визнав вироки терористам, винесені Верховним судом ПМР, незаконними, тільки на підставі того факту, що наша республіка не визнана міжнародною спільнотою. Особливо зазначимо: при цьому докази злочинів групи «Бужор» Страсбурзький суд навіть не взяв до відома. Висновок може бути таким: рішення ЄСПЛ було виключно політичним. Влада Молдови досі не дала правову оцінку
терактам того часу, хоча минуло вже цілих 30 років.
І на завершення теми необхідно зазначити, що, завдяки комплексу заходів із протидії тероризму в республіці, до яких належать і тематичні круглі столи, 25 травня Президент ПМР Вадим Красносельський вирішив знизити рівень терористичної небезпеки на території При-дністров’я. Чинний до цього критичний «червоний» рівень скасований, його на 15 діб змінив високий «жовтий»
Павло ОСТАПЕНКО.
Фото IA «Новости Приднестровья».