Ветеран педагогічної праці Алла Метельська вже 37 років працює вихователем дитячого садка. У 2010-му її удостоїли почесного звання «Відмінник народної освіти ПМР».
«За довгі роки роботи мені довірили 193 дитини. Кожна з них назавжди залишилася в моєму серці. Першим випускникам нині вже по 38 років, але ми досі підтримуємо зв’язок і дружбу. Вони знають, що завжди можуть звернутися до мене з будь-якого питання і впевнені, що я відгукнуся. Спасибі величезне їм за довіру і любов!», – розчулено розповіла Алла Анатоліївна.
Що можна додати до цих слів? Як оцінити результат її праці, її ставлення до дітей, якщо після стількох років більшість її вихованців не тільки не забула про неї, а навіть продовжує підтримувати гарні стосунки.
Одна з її перших вихованок на ім’я Світлана пригадує: «Дитиною я ходила в Рибницький дитячий садок № 1. Вихователькою в моїй групі була тоді ще зовсім молода Алла Анатоліївна. Мабуть, її любили всі дітки. Мені запам’яталося, якою турботливою й ніжною вона була, з яким теплом ставилася до всіх нас. Моїй мамі вона теж подобалася – і як людина, і як професіонал. Підтвердженням цього є те, що мою молодшу сестру мама теж віддала в групу до Алли Анатоліївни, хоча на той час вона вже працювала в садку № 10».
Світлана розповідає, що досі підтримує з вихователькою дружні стосунки, спілкується. Вона пам’ятає, як Алла Анатоліївна заплітала їй кіски, як цікаво було з нею гратися, і як вона встигала приділити увагу всім дітям. «Ми досі вітаємо одна одну зі святами, а зустрівшись, я можу її й обійняти, тому що це просто людина з великої літери», – ділиться колишня вихованка.
Голова райкому профспілки працівників народної освіти й науки Рибниці та Рибницького району Любов Томашевська розповідає, що знайома з Аллою Анатоліївною, яка працює в 10-му дитсадку вже досить багато років.
«Я знайома з Аллою Анатоліївною та її сім’єю вже давно. Колись ми працювали разом у дитячому садку № 1. Потім я вчителювала в українській школі, де навчалися її сини. Тож знаю її, як педагога, як маму і просто як людину.
Хоч за освітою вона вчитель початкових класів, так склалося, що абсолютно молодим педагогом довелося починати трудову діяльність вихователем у дитячому садку. З перших днів у неї здорово це виходило, так би мовити, дар від Бога. Це людина, яку він обдарував здібностями саме до цієї професії.
Діти люблять і любили її завжди. Увечері батьки не могли забрати малюків додому. У Алли Анатоліївни дуже незвичайне креативне мислення. Вона завжди знаходила цікаві ігри, підбирала відповідно до віку дітлахів літературу, вірші, пісні й танці. Готувала і проводила разом із ними чудові ранки. Її група завжди була на висоті. Вона постійно працювала з батьками: інформувала їх про те, як дитина розвивається, які в неї проблеми, знаходила індивідуальний підхід до кожного вихованця ще тоді, коли про це ніхто нічого не знав, коли про нього (підхід) ще навіть не говорили.
Колектив дошкільного закладу, де трудиться вихователька, досить мобільний і згуртований, завжди бере участь у конкурсах та інших заходах міського масштабу. Не побоюся стверджувати, що в цьому чимала заслуга саме Метельської. Вона завжди вміла організувати що дітей, що дорослих», – впевнено стверджує Любов Олексіївна.
Алла разом із чоловіком Віктором виховала двох чудових синів – Дениса і Богдана. Вона дуже цікавий і багатогранний педагог. Завжди толерантна щодо колег. Уміє співпрацювати та знаходити спільну мову. Навряд чи хтось чув, щоб батьки її вихованців, колеги чи керівництво були незадоволені нею. Що вже говорити про дітей, які просто обожнюють її.
Про своїх підопічних А. Метельська говорить так: «Попри те, що вони малюки, я для кожного з них прагну стати не просто вихователем, а другом і прикладом у поведінці». Вона цитує Макаренка, який говорив: «Тільки живий приклад виховує дитину, а не слова, нехай найкращі, але не підкріплені справою».
Напевно, багатьом дітям і колегам Алли Анатоліївни дійсно пощастило зустріти на своєму шляху таку чудову людину, закохану в життя.
Героїня ж нашої розповіді вважає, що це саме їй поталанило, тому що вже стільки років вона живе в країні під назвою «Дитинство», яку дуже любить. Любить цю країну та обожнює її мешканців
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото автора.