Указ про нагородження рибничанки Олени Матвєєвої орденом «Мати-героїня» 18 травня нинішнього року підписав Президент Вадим Красносельський. Цієї високої нагороди Олена Сергіївна була удостоєна за материнський подвиг, гідне виховання десятьох дітей, а також їх всебічний і гармонійний розвиток як особистостей нашого суспільства.
Це дійсно – подвиг, і таке формулювання, безумовно, відповідає заслугам матері, але не варто забувати про те, що поруч із нею, можна сказати, в єдиному строю, завжди її чоловік Олександр.
Тож насамперед ми поцікавилися в Олени, як відбулося їхнє знайомство. «Зі своїм майбутнім чоловіком я познайомилася в недільній школі, де доглядала за дітьми. Ми якось швидко знайшли спільну мову, нам було про що поговорити. У нас були спільні інтереси, я бачила, що Олександр добрий і працьовитий. Іще одна його риса, яка мені імпонувала, це те, що він любить дітей. Освідчився він на третій рік нашого знайомства. Ми обоє знали, що у нас буде багато дітей, хоча про конкретну кількість не замислювалися. Ми готові були прийняти стільки, скільки дасть нам Бог», – розповіла багатодітна мама.
«У родинах наших батьків по троє дітей. Ми з чоловіком, звичайно, обігнали їх у цьому відношенні. Наші бабусі радіють, пишаються тим, що у них стільки онуків», – продовжила вона.
Олена з Олександром виховують вісьмох дочок та двох синів. Старшій Світлані 14 років, потім народилися Катерина, близнюки Настя і Надя, Ксюша, Саша, Слава, Таня та Мія, а наймолодша – Ебігейл.
«Старші по черзі доглядають за молодшими. Припустимо, з Ебігейл посиділа спершу Катерина, потім передала її Світлані, та її погодувала і так далі. Напевно, в цьому й заключається особливість сімей, де виховується багато дітей, бо інакше як батькам упоратися?», – ділиться Олена.
Розсудлива мама розповідає, що кожна її дитина індивідуальна і до кожної потрібен особливий підхід: «От, наприклад, наша Танюша, коли приходить із дитячого садка, обов’язково скаже всім: «Ви у мене такі красиві! Я вас так люблю!» А ніжна й ласкава Мія любить цілуватися й обійматися. Катя, поки нас немає вдома, може приготувати щось цікаве і накрити на стіл. Так вона робить усім нам сюрприз».
Ми звернулися й до батька зі своїм запитанням, яке стосується особливостей життя у великій родині. Його ми запитали, чи вдається йому нормально виспатися і відпочити.
«У нашій ситуації повалятися в ліжку чи довше поспати – це розкіш, – зізнається Олександр. – Та я завжди мріяв мати багато дітей. Виходить, що підсвідомо я до цього був готовий. Якщо чесно, то я, напевно, не до кінця уявляв, що коли-небудь це перетвориться на реальність. Тепер, звичайно, вже можна сказати, що мої мрії здійснилися. Я був готовий до дітей, до того, що їх буде багато. На сьогодні я цьому дуже радий і почуваюся досить комфортно.
Ми все робимо разом, намагаємося, щоб сім’я працювала, як один організм. Спільними зусиллями набагато простіше і легше керувати, тож є можливість вирішувати, практично, будь-які питання і завдання. За такого підходу кожен може і попрацювати, й відпочити, знайти час для своїх інтересів».
Ще нас зацікавило питання про перехідний вік, про те, як батькам справлятися з вихованням у цей важкий період.
«14 років – це вже підлітки. Вони «все знають», «усе вміють самі». Їм уже нічого говорити не потрібно, вони «подорослішали». Та ми розуміємо, що коли настає час приймати рішення, то потрібні батьки. Ми кожному даємо можливість самореалізуватися: цікавимося, що дитині подобається, до чого в неї є потяг, розмовляємо на цю тему. Ось, наприклад, у старшої Світлани є мотивація, є інтерес до навчання. Вона вже вибрала для себе медичний напрямок. Тепер буде визначатися, яку професію обрати: фармацевта чи медсестри. До захоплень інших дітей ми теж ставимося з розумінням, дізнаємося, кому що подобається», – філософськи ставиться до питання Олександр.
Мама Олена, звичайно, опікується тільки дітьми, а батько сімейства працює водієм. «У наш час що більше ти вмієш, то краще. Я працюю водієм, але можу робити багато чого. Були періоди, коли я працював на будівництві. Свій підхід я намагаюся пояснити дітям, стараюся навчити їх того, що вмію сам, передати їм свій досвід, – розповідає він. – Діти визначають твою мету в житті. Це твоя самореалізація. Ти живеш для них, можна сказати, що для кожної дитини в серці батька є своя кімната. Вона там живе. Коли ти бачиш, що у твоїх дітей все добре, ти цьому радієш, тобі хочеться жити та щось робити для них. Іти вперед – це твоя мотивація, бо ти сподіваєшся, що коли настане час, вони також усі сили й час даруватимуть уже своїм дітям».
Олександр дякує за допомогу керівництву держави: «Ми одержуємо дитячі посібники, дітей безкоштовно годують у школі, вони відвідують безплатно дитсадок. Нам також надані досить істотні знижки з комунальних платежів – за це ми дуже вдячні».
«Єдине, що нам потрібно і чого нам дуже хочеться, – закінчити будівництво свого будинку», – в один голос висловили своє бажання багатодітні батьки.
Сім’я Матвєєвих поки що живе в орендованому помешканні, проте вже споруджує власне. Точніше сказати, новий дім уже побудований і навіть дахом укритий. Залишилося підвести газ та інші комунікації, здійснити внутрішні оздоблювальні роботи.
«У якнайшвидшу реалізацію нашої мрії, в можливість швидше закінчити будівництво втрутилася ситуація в суспільстві та світі, – зазначив Олександр. – Однак ми не засмучуємося, а твердо йдемо вперед, до мети – закінчити будівництво своєї домівки й перейти туди жити». Ще він мріє придбати більший транспортний засіб, щоб у ньому могло розміститися все сімейство, оскільки нині доводиться робити по два рейси, щоб дістатися куди-небудь усією сім’єю.
Мама Олена поділилася з нами секретом, що вона знову вагітна, тож подружжя Матвєєвих незабаром чекає поповнення у своїй і без того немаленькій родині.
Багатодітні батьки вважають, що людина так влаштована, вона повинна залишати потомство. Діти – це щастя, переконане подружжя Матвєєвих, і гадає, що з цим погодяться всі, в кого вони є. Тим, хто хоче мати дітей, але з якихось причин поки що їх немає, Олена й Олександр від щирого серця бажають, щоб у них усе вийшло і щоб вони дочекалися появи свого первістка. І… не зупинялися на досягнутому…
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото автора.