Головною подією культурного життя минулого тижня можна вважати прем’єрний показ документального фільму Придністровської державної телерадіокомпанії «Кривава півонія: справа терориста Iлашку», створеного на основі книги державного радника Президента Анни Волкової «Справа терориста Iлашку».
Фільм розповідає про злочини в Придністров’ї терористичної групи «Бужор», на чолі якої стояв Ілля Ілашку, про підступне й жорстоке вбивство відомих придністровських громадсько-політичних діячів Миколи Остапенка та Олександра Гусара, про діяльність наших спецслужб щодо знешкодження злочинців, а також про справедливий суд над терористами. Ви запитаєте: чому півонія? Все пояснюється досить просто: слово «бужор» у перекладі з молдавської мови означає «півонія».
Перший показ відбувся в кінотеатрі «Тирасполь». Його глядачами стали фундатори республіки, перші особи держави, відомі суспільно-політичні діячі, керівники міністерств і відомств, суворовці.
Про свою роботу над проектом розповіли автори фільму Олександр Корецький та Лідія Салкуцан. Через 30 років їм було непросто знайти свідків тих подій. Довелося за уривчастими та розрізненими даними скрупульозно відтворювати картину тих резонансних убивств. Своїми спогадами про трагічні події 30-річної давності також поділилися Анна Волкова та Василь Тищенко. Вони розповіли про те, якими людьми були Микола Остапенко та Олександр Гусар.
«Це був складний і досить напружений час. Кожен районний пленум чи сесія відбувалися тяжко. Такі часи висувають людей мужніх, відвертих, прямих. Таких, як Микола Остапенко та Олександр Гусар. Їхня активна життєва позиція вивела цих людей у лідери нашого району. У терористичної групи «Бужор» тоді був список керівників Придністров’я, яких терористи мали фізично усунути. Одними з перших у цьому списку були Остапенко та Гусар. Я добре пам’ятаю, як нам зателефонували та повідомили про напад на Миколу Остапенка. Це було 23 квітня. Через тиждень він помер, а 8 травня, коли ми жили очікуванням Дня Перемоги, стало відомо про вбивство Олександра Гусара», – поділився з залою своїми спогадами про ті страшні дні Василь Тищенко.
Після закінчення показу фільму Сергій Бабенко за активну участь у роботі зі створення документальної стрічки «Кривава півонія: справа терориста Ілашку» нагородив Подяками Міністерства цифрового розвитку, зв’язку та масових комунікацій ПМР усю творчу групу, яка працювала над нею, – авторів, операторів, відеомонтажерів, а також тих, хто активно допомагав її народженню, – Анну Волкову, Гелену Гусар та Олександра Чернова. Перед глядачами, що зібралися, виступив Ігор Смирнов, який зазначив, що придністровці створювали свою незалежну державу як засіб захисту невід’ємного людського права – права жити на рідній землі. «Про те, що відбувалося на початку 90-х у Придністров’ї, треба говорити обов’язково, бо ця моя думка підтверджується усіма тими подіями, які зараз відбуваються. Любіть свою мову: і молдавську, і російську, й українську. Найголовніше – поважайте людину будь-якої національності», – наголосив перший Глава нашої держави.
Другий показ фільму відвідали організовані групи й окремі придністровці, що побажали ближче ознайомитися з історією нашої республіки. Цілими колективами прийшли службовці багатьох відомств державної влади, об’єктів господарювання, організацій та особливо закладів освіти. У Синьому залі кінотеатру «Тирасполь», що вміщує 430 місць, був, як кажуть, повний аншлаг. Люди стояли в проходах біля стін. «Так, я припускав, що глядачів буде багато, проте такого ажіотажу не очікував, – зізнався заступник міністра цифрового розвитку, зв’язку та масових комунікацій ПМР Максим Кравець. – Отже, фільм створений недарма, ми рухаємося в правильному напрямку».
У бліцопитуванні люди, які виходили з кінотеатру, поділилися думкою про побачене і про ті події 30-річної давності. Результати опитування не дивують, але дають цікаву інформацію для роздумів.
Сергій Анатолійович, 69 років: «Цей фільм як рана, яка постійно болить. Я знав Миколу Остапенка особисто. Можна сказати, що ми були товаришами. Час стирає гостроту сприйняття, він може «прибрати» й другорядних свідків тих подій. Усе залежить тільки від нас. Але забути – значить, зрадити. Усім удачі та миру».
Світлана, 16 років: «У цьому фільмі мене особливо вразило те, що показали кадри та фотографії тих страшних подій. Було, звичайно, страшно дивитися, як гинуть люди, найкращі з найкращих, придністровці. Але це тільки зміцнило мене в думці, що ПМР потрібно було створювати. Я анітрохи не жалкую, що подивилася цей фільм. Хай би й решта подивилася його обов’язково».
Денис, 17 років: «Пишаюся, що я – придністровець. Я пишаюся тим, що нашу республіку заснували такі мужні люди, як Микола Остапенко та Олександр Гусар».
Дмитро, 48 років: «Я тоді був старшокласником. Прекрасно пам’ятаю ті події. Існує багато думок, але особисто моя – ті події треба пам’ятати. Дуже цікавий документальний фільм. Досить гідна робота. Це не просто читати підручник чи енциклопедію, а чути думку самих учасників. І це не гра, таке не забувається».
Ольга Сергіївна, 49 років: «Цей фільм як пам’ять, і таких фільмів має бути багато. Показувати їх треба замість підручників, щоби сприймалося по-іншому».
Оксана Георгіївна, 53 роки: «Це фільм дуже гідний – від початку до останньої секунди. Це фільм пам’ять, фільм історія, фільм гордість».
Руслан, 27 років: «Потрапив сюди випадково, за компанію. Але, подивившись перші 10 хвилин, покидати зал не захотів. Більше того, я з інтересом додивився фільм до кінця».
Дар’я, 35 років: «Ішла сюди, щоб подивитися цей фільм для загального розвитку. Однак, стрічка захопила. Фільм неймовірно змістовний та корисний. Це треба знати!»
Ганна Василівна, 71 рік: «По-перше, я вітаю всіх тих, хто не байдужий до історії нашої республіки. Це означає, що ви гідні громадяни ПМР. По-друге, відразу хочу сказати свою думку про цей фільм та висловити подяку його авторам. Дійсно, гідний проект та чудово виконана робота! Це не говорить про те, що до цього ми дивилися будь-яку нісенітницю, зовсім ні. Просто це – краще».
Iгор Володимирович, 48 років: «Від мене, звичайно ж, лише найвищий бал! Я особисто пораджу всім своїм товаришам переглянути цей документальний фільм».
Віра, 35 років: «Цей документальний фільм має яскраво виражену патріотичну спрямованість. У наш складний час треба таких фільмів більше знімати».
Віталій Iгнатьєв, міністр закордонних справ ПМР: «Дуже потрібний, корисний, своєчасний фільм, який відповідає на багато запитань. Чому виникла ПМР? Що ми собою уявляємо? Якою ціною давалися наші свобода та незалежність? Я вважаю, що це потрібно знати придністровцям».
Ці думки впевнюють у тому, що наша республіка перебуває під надійним захистом своїх громадян, які, пройшовши страждання і випробування, що випали на їхню долю, вже ніколи не зійдуть з обраного шляху. Тому що забути – значить зрадити. Придністровці ж не забувають своєї історії та своїх героїв, які віддали життя за нашу горду, хай і невизнану республіку
Олександр ПЕТРЕНКО.
Фото прес-служби Верховної Ради.