Уряд затвердив у 2021 році шестирічну Концепцію розвитку сільського туризму (агротуризму) в Придністров’ї. Галузь тільки починає розвиватися, проте в республіці вже є чимало місць, які виявляться цікавими для придністровських і закордонних туристів.
Гидиримський музей селянського побуту – один із яскравих тому прикладів. Мальовниче село Гидирим розташувалося на березі Дністра в передмісті Рибниці. Визначною пам’яткою села вважається відкритий 9 травня 1991 року пам’ятник, присвячений періоду Великої Вітчизняної війни. Це найбільший монумент у Рибницькому районі. Він складається з кількох скульптур, зокрема з постатей воїна-визволителя, матері з дитиною, ополченця і скорботної матері. Не меншу популярність має і Гидиримський музей селянського побуту. Він неодноразово удостоєний звання «Краща установа року», його завідувач – «Кращий екскурсовод», а музейні експонати часто виявлялися переможцями в номінації «Предмет побуту». Минулого року, наприклад, таким став килим ручної роботи 30-х років ХХ століття, що посів друге місце в республіці.
Нинішній завідувач музею села Гидирим Тетяна Козловська є й ініціатором його створення, і беззмінним його доглядачем протягом 12 з гаком років. Тетяна Євтихіївна згадує: «У батьківському домі (її батьки пережили голод і війну), завдяки тому, що нічого не викидалося, збереглося досить багато старовинних речей. Батько казав, що ці речі – наша історія. Так настав момент (я тоді ще главою адміністрації працювала) і виникла ідея організувати музей. Мене підтримала тодішній начальник Рибницького управління культури Галина Конькова. Для музею було виділено три кімнати в приміщенні Будинку культури».
Жителі села гаряче підтримали ідею створення музею, взяли активну участь у зборі матеріалів та експонатів. Велику підтримку і повсюдну допомогу Тетяні Козловській надав її син Володимир. Він досі постійно допомагає, а також відшукує нові експонати.
Музей знайомить своїх відвідувачів з історією села, з його культурним життям, зі звичаями місцевих жителів. У Книзі відгуків залишили свої записи не тільки місцеві жителі та придністровці, а і гості з Росії, України, Молдови й навіть Англії. Засновниця закладу розповіла, що зовсім недавно тут побували гості з Кишинева і з села Царівки Резинського району, здебільшого це школярі або ті, хто приїхав у село погостювати.
Однак Тетяна Євтихіївна не сумує, тому що в її професійному арсеналі є дві піших екскурсії: на зруйновані ДОТи (їх чотири в селі), й на кар’єр, де раніше відкритим способом добували котелець. Чимало уваги вона приділяє й науково-дослідницькій та пошуковій роботі.
«Минулого року я відшукала родичів старшого лейтенанта Іларіона Федоровича Аралова, який загинув у бою за Гидирим 27.07.1941 року і похований у братській могилі біля пам’ятника», – розповіла Козловська. Вона поспілкувалася з родичами героя, які проживають під Челябінськом, і зробила тематичну виставку «У пам’яті народній навічно» до 80-річчя з дня його загибелі. Нещодавно науковий співробітник музею видала свою книгу про учасників ВВВ під назвою «Пам’ять стукає в серця». Фінансову допомогу надали місцеві фермери, а видана вона була в Рибницькій друкарні.
Нині фахівець працює над своїм черговим проектом, присвяченим дітям війни та ветеранам праці. Таких, за її словами, в селі залишилося осіб двадцять.
Що стосується самого музею, то його центральна експозиція, розташована в першому залі, налічує понад 60 експонатів. Вона присвячена предметам селянського побуту. Експозиція другого залу називається «Каса маре» і демонструє житло селян. Вона містить понад 70 експонатів. У третьому залі «Бойової слави» розміщено понад 140 експонатів основного і допоміжного фондів.
Подорожуйте придністровськими селами! Приїжджайте в Гидирим! Хто знає, скільки ще цікавих історій і таємниць зберігають у собі ці благодатні місця, адже перші документальні згадки про село датуються 5 травня 1750 року, а на місцевому кладовищі є камінь, датований 1553 роком.
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото автора.