Хвилина мовчання за всіма загиблими…

У Бендерах вшанували пам’ять загиблих захисників 23 червня 1992 року. Тієї трагічної ночі колона гвардійців потрапила під перехресний вогонь. Придністровських захисників прийняли за супротивника.

Через фатальну помилку на місці загинуло 48 людей, ще 25 – померло від наслідків поранень. Щороку біля пам’ятного знака збираються бойові товариші загиблих, а також прості бендерчани, щоб ушанувати пам’ять захисників Придністров’я.

Трагічна випадковість – так називають сумну подію, яка сталася в ніч на 23 червня 30 років тому. «Відбувся трагічний випадок, який міг статися під час бойових дій, коли немає злагодженості, немає зв’язку», – розповів голова громадської організації «Ветерани 2-го батальйону республіканської гвардії» Віталій Фірсов. До початку бойових дій він служив у другому батальйоні Бендерської республіканської гвардії, молодому солдатові тоді було лише 18 років. Віталій Вікторович тієї трагічної ночі був у тій самій колоні.

У ніч із 22 на 23 червня колона з 35 машин і сотнею гвардійців та ополченців вирушила з Хомутянівки у бік Тирасполя – до Бендерської фортеці. «Йшла колона, яка мала наказ вийти з оточення (розташування батальйону республіканської гвардії у мікрорайоні «Хомутянівка»). Через усе місто колона переміщалася в темряві, з вимкненими фарами, дотримуючись секретності, щоб нас не помітили. Наближаючись до фортеці, ми перетнули міст над залізницею і навіть трохи розслабилися: дехто виліз на борт техніки, бо ми знали, що тут уже наша земля, тільки свої підрозділи. Я був у головній машині, коли над нами пролетіло шість трасерів, і з трьох боків пішов шквальний вогонь: з фортеці, мосту, хімбату. Кричати, що це «свої», тоді було марно, бо під час пострілів і вибухів це неможливо було зробити. У нас були трофейні БТРи з прожекторами. На них ми встановили придністровські прапори. Один із них, що був уже майже на мосту, підняв прожектор і почав моргати на прапор, даючи зрозуміти, що йдуть свої. Вогонь припинився, й ми почали носити поранених, вантажити на машини, нести у фортецю до медбатальйону», – згадує, ледве стримуючи сльози, Віталій Фірсов.
Втрати становили майже півсотні гвардійців, убитих на місці. Поранення дістали 120 осіб, 25 з них, на жаль, пізніше померли від ран.

Голова громадської організації «Ветерани 2-го батальйону республіканської гвардії» наголошує, що таке забути неможливо. «Ми зобов’язані не втрачати цієї пам’яті про людей, які тут загинули, які готові були захищати свою землю. Це одна зі сторінок нашої історії, становлення збройних сил, на той час гвардії, це забути неможливо»,– підкреслює Віталій Фірсов.
На честь загиблих гвардійців на вулиці Паніна встановлено пам’ятний знак. Щороку 23 червня біля монумента зустрічаються бендерчани й усі вдячні придністровці, щоб ушанувати пам’ять трагічно загиблих гвардійців, покласти квіти до підніжжя пам’ятника, завмерти на хвилину в мовчанні

Марія КРАВЕЦЬ.

Фото IA «Новости Приднестровья».