Тридцять років тому молдовські агресори відкрили артилерійський вогонь по мирних жителях міста Дубоссари та села Цибулівка Дубоссарського району.
Тоді загинуло вісім керівників дубоссарських підприємств і сім селян, у тому числі жінки й діти.
Президент ПМР виступив зі зверненням з приводу 30-ї річниці артобстрілу в Дубоссарах і Цибулівці. Вадим Красносельський висловив свої щирі співчуття у зв’язку з 30-ми роковинами загибелі керівників міських і районних підприємств Дубоссар і жителів села Цибулівка, а також нагадав, що ми повинні знати свою історію й зобов’язані шанувати й пам’ятати загиблих синів і дочок Придністров’я.
У самих Дубоссарах 6 липня традиційно, в пам’ять про загиблих, відбувся мітинг. Глава держадміністрації Руслан Чабан, звертаючись до присутніх сказав: «Минуло 30 років, але біль втрати не покидає нас і завжди буде з нами». Він закликав людей зробити все, щоб подібні трагічні події не повторилися.
Дубоссарці вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до гранітного знаку, встановленого біля будівлі держадміністрації. Церемонія покладання квітів відбулася також і на Меморіалі Військової Слави. Згадали загиблих односельців і в Цибулівці.
Та все це сталося на третій день після зустрічі президентів Республіки Молдова і Російської Федерації – Мірчі Снегура і Бориса Єльцина, на якій була досягнута домовленість про вжиття заходів щодо припинення бойових дій. Після тієї зустрічі Президент Молдови вийшов до журналістів і заявив: «Ми з Єльциним будемо гарантами припинення вогню. Буквально з цієї години». У «миролюбності та правдивості» його слів придністровці переконалися дуже скоро.
І тепер, 30 років потому, ми спостерігаємо таку ж саму брехливу політику Кишинева, нічого не змінилося. На тлі просторікування про права людини та прагнення до миру Молдова погіршує ситуацію з блокуванням життєдіяльності Придністров’я і веде з НАТО переговори про постачання зброї.
Звернемося до хронології тих подій. 3 липня 1992 року в Москві була досягнута домовленість про припинення бойових дій. 6 липня в будівлі міськради Дубоссар проходила нарада, на якій керівникам міських і районних підприємств було оголошено про домовленість М. Снєгура та Б. Єльцина про негайне припинення вогню. Після полудня була оголошена перерва в роботі заходу, і більшість з присутніх попрямувала до виходу. Учасники наради якраз вийшли на ґанок міськради, коли навколо нього розірвалося кілька артилерійських снарядів. Один з них вибухнув біля входу в міськраду.
Внаслідок прямого влучання загинули: начальник комунального господарства Рафаел Гарєєв, голова міськторгу Ілля Гуриченко, голова будорганізації № 2 В’ячеслав Додул, голова «Агротрансу» Геннадій Кузнєцов, голова райспоживспілки Наталія Луполова, директор хлібозаводу Галина Марченко, директор підприємства з ремонту та обслуговування техніки Степан Покотило та голова районної заготконтори Василь Радовський.
Увечері того ж дня, під інтенсивний артобстріл (було випущено близько 40 снарядів) з боку збройних формувань Молдови потрапило село Цибулівка в Дубоссарському районі. В результаті смертоносного вогню загинуло 7 селян: мати дівчаток-близнюків Алла Георгіївна Води, 6-річний Ваня Дорул, брат і сестра Юрій та Віоріка Уреті, Валентин Горов, Євгенія Гайдук і Андрій Петров. 15 людей дістали поранення.
Через обстріл Дубоссар і Цибулівки переговори між делегаціями Молдови та Придністров’я, призначені на 7 липня в Бендерах, були скасовані. Можливо, на молдовській стороні на це й розраховували, відкриваючи артобстріл.
7 липня 1992 року на аеродромі Лиманське за посередництва повпреда Росії, в присутності нового командувача 14-ю армією генерал-лейтенанта О. Лебедя, генерал-майор С. Кіцак від ПМР і бригадний генерал П. Крянге від РМ підписали угоду про припинення вогню ворожими сторонами. І вже 9 липня в Гельсінкі президенти Росії, Румунії та Молдови підписали угоду про припинення вогню в Придністров’ї.
Однак це не зупинило молдовську сторону, яка ще більше посилила мінометний обстріл бойових позицій придністровців і житлових кварталів Дубоссар.
21 липня 1992 року в Москві президенти Б. Єльцин, М. Снєгур та І. Смирнов підписали Угоду «Про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту в Придністровському регіоні Республіки Молдова», а 29 липня миротворчий контингент Росії увійшов до Придністров’я.
Припинити цей збройний конфлікт і загибель мирних людей вдалося завдяки зусиллям генерала О. Лебедя. Змусити керівництво Молдови підписати угоду допоміг масований удар артилерії 14-ї армії, в результаті якого в ніч на 8 липня 1992 року було знищено велике з’єднання молдовських і румунських військових, що зосередилися перед наступом
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото: dubossary.ru