Живе такий чоловік

Тираспольчанин, патріот своєї країни, він стояв біля витоків створення нашої республіки. Саме тепер настав час розповісти широкому загалу, хто ж є той придністровець, якого Президент Вадим Красносельський нагородив орденом Дружби.


Нещодавно Володимиру Марковичу Рилякову (йдеться саме про нього) виповнилося 75. Вітаючи ювіляра з нагоди чудової дати, очільник нашої держави сказав: «Ваш життєвий шлях витканий із працьовитості, любові до життя та рідного краю, відповідальності та доброчесності й є яскравим прикладом вірності та відданості своїм ідеалам і обраному шляху. Справжній патріот своєї країни, Ви завжди виявляєте завзятість, принциповість і твердість характеру в розв’язанні завдань, що стоять перед Вами. Нехай дні будуть щедрі на найсвітліші та найдобріші події та наповнені радістю й увагою рідних і друзів», – йдеться у тексті привітання.
Під час засідання Дорадчих зборів перших придністровських депутатів, що відбулися 7 липня, Голова Верховної Ради ПМР Олександр Коршунов вручив орден Дружби нашому герою. Напередодні указ про нагородження ювіляра за великий внесок у становлення громадянського суспільства та активну громадську діяльність підписав Президент.
В електронній енциклопедії Вікіпедії про Володимира Рилякова написано, що він – «…державний, політичний та громадський діяч, депутат Верховної Ради ПМР I – IV скликань з 1990 по 2010 рр. Депутат Верховної Ради Молдавської РСР XII скликання з 1990 по червень 1991. Голова Державного комітету з зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі ПМР».
Рядки з біографії В. М. Рилякова. Він народився 6 липня 1947 року в Тирасполі, Молдавської РСР. Здобув середньотехнічну освіту в Запорізькому індустріальному технікумі. Повернувшись додому, в 1965 році розпочав трудову діяльність водієм автотранспортного підприємства (АТП-16). Понад 20 років віддав заводу «Електромаш», пройшовши трудовий шлях від токаря до начальника виробництва. З початку перебудови його обрали секретарем парткому заводу.
На початку серпня 1989 року в Тирасполі була створена ОРТК – Об’єднана Рада трудових колективів. Вона протистояла уніонізму, спрямованому на об’єднання з Румунією, ОРТК виступила проти націоналістичних законопроектів про мови, які, на думку творців та лідерів організації, могли призвести до дискримінації за національною ознакою під час здійснення основних конституційних прав людини (права на працю, освіту, реалізацію культурних запитів тощо).

Незабаром ОРТК була реорганізована на Об’єднаний Республіканський страйковий комітет (ОРСК), одним зі співголів якого став В. М. Риляков. Також він стояв біля джерел створення Народного ополчення, у 92-му році очолював Комітет з оборони та безпеки республіки. Увесь процес організації добровольчих формувань відбувався за його участю. Володимира Марковича обирали народним депутатом Тираспольської міської Ради та заступником голови міської Ради народних депутатів м. Тирасполя.
У жовтні 1990-го Володимир Риляков був керівником придністровської групи добровольців у кількості близько 1 000 осіб, які, минаючи всі загороджувальні перешкоди, збудовані молдовськими волонтерами та службовцями МВС Молдови, з Тирасполя доїхали до Чадир-Лунги, а потім – і до Комрата. Там він спільно з місцевими діячами керував обороною населених пунктів Гагаузії.
У липні 1995 року Володимир Риляков був призначений заступником міністра економіки та матеріальних ресурсів – начальником Управління зовнішньоекономічної діяльності ПМР, став членом Уряду. В його біографії була робота на посаді голови Державного комітету ПМР із зовнішніх економічних зв’язків (на базі колишнього Управління) у статусі, рівнозначному посаді міністра. З серпня 2000 року структура увійшла до складу Міністерства економіки ПМР, ставши його підрозділом.
Герой нашої розповіді багато зробив для заснування та розвитку молодої незалежної (хоч і невизнаної) держави – ПМР, організації та діяльності Республіканської гвардії, а згодом – Міністерства оборони та Міністерства державної безпеки. Він нагороджений орденом «За особисту мужність», орденом Республіки та іншими орденами ПМР, а також орденом Гагаузії у 2015 році.
Володимир Маркович активно залучається до громадської діяльності й нині. Він входить до складу президії Загальнопридністровського народного форуму, є членом Дорадчих зборів перших депутатів при ВР ПМР.
Зустрічаючись із молодими політологами, студентами-істориками ПДУ ім. Т. Г. Шевченка, Володимир Маркович розповідає їм про зародження страйкового руху в Придністров’ї наприкінці 80-х років минулого століття, про останні роки існування Молдавської РСР та деградацію радянської партійної еліти, про формування робітничих комітетів та Об’єднаної Ради трудових колективів, а також про те, як приймалося саме рішення про створення ПМР


Уляна БОНДАРЧУК.
Фото: novostipmr.com