Придністровському поетові, прозаїку, захиснику ПМР Петру Баєву 15 липня виповнилося б 90 років від дня народження. Відзначена дата є в календарі знаменних дат республіки, оскільки ювіляр досить відома особа.
У Бендерах його знало багато людей. Енергійний керівник і в той же час душа колективу на рідному заводі «Молдавкабель», борець з націоналізмом, вірний бойовий товариш в окопах захисників Бендер і просто чудова людина, яка вміла розділити з тобою радість та біду.
Народився Петро 15 липня 1932 року в селі Михайлівка Харківської області. В 1969 році закінчив Харківський інженерно-економічний інститут за спеціальністю «економіка та планування».
У 1980-х роках Петро Іванович працював заступником директора на Бендерському заводі «Молдавкабель». За словами колеги по письменницькому цеху, прозаїка, члена Спілки журналістів Придністров’я та захисника республіки Володимира Денисенка, Петро Баєв був професіоналом своєї справи. «Після проходження військової служби в Афганістані на початку 1980-х років я влаштувався працювати на «Молдавкабель». Петро запам’ятався досвідченим фахівцем, який ефективно, систематично і надійно виконує свої щоденні обов’язки. Товариські взаємини між співробітниками та керівництвом мають суттєве значення на будь-якому робочому місці. Він постійно спілкувався з робітниками. Це було важливо для підвищення якості роботи», – розповів Володимир Миколайович.
Петро Баєв був творчою людиною. Важливе місце в його житті належало літературній діяльності. Голова бендерського відділення Спілки письменників Придністров’я Муза Гончарова розповіла, що в 1991 и 1997 роках вийшла друком збірка його оповідань і віршів «Серцю рідне». «Його твори присвячені філософським роздумам. Честь, доброта – ці поняття та людські чесноти важливі для поета. Петро Іванович був членом бендерського літературного об’єднання «Горизонт», – поділилася спогадами поетеса.
Володимир Денисенко згадує, що Петро важливе місце у своїй творчості відводив природі. Журналіст розповів, що вона дорога кожному – художнику і поету – саме тією простотою, в якій багато внутрішньої краси, що закликає до моральної суворості та чистоти. «Він шукав у природі натхнення. Був один цікавий випадок: незнайомий чоловік зламав невеличку гілочку дерева. Петро Іванович підійшов до нього і зробив зауваження, пояснив, що не можна так робити», – розповів захисник ПМР.
З занепокоєнням зустрів Петро Баєв кінець 1980-х. Тоді націоналісти та партійна номенклатура Молдавської РСР ухвалили дискримінаційні закони про мови, які ставили немолдавське населення МРСР у нерівне становище з представниками титульної нації.
На заводі «Молдавкабель» організували страйковий комітет, і Петро Іванович брав активну участь у його діяльності. Від проголошення незалежності ПМР у 1990 році він став активним прихильником нашої державності. Під час збройної агресії республіки Молдова проти Придністров’я Петро Баєв намагався допомогти захисникам на полі бою. Однак трудовий колектив і керівництво заводу прийняли рішення, що його місце на підприємстві. Йому залишалося тільки погодитися з тим рішенням. У червні 1992 року Петро Іванович знаходив час, щоб побувати на бойових позиціях у бендерських ополченців.
Він розповідав про ситуацію в ПМР, умів зміцнити віру захисників у мирне і світле майбутнє Придністров’я, в правоту нашої боротьби за свободу і незалежність народу, читав свої вірші, намагався підтримати придністровських захисників «добрим словом». Це надихало їх на нові бойові подвиги.
Трагедія сталася 1 липня 1992 року. Переїжджаючи з однієї позиції на іншу, він потрапив в автомобільну аварію. Так Петра Баєва не стало.
Посмертно він був нагороджений медаллю «Захиснику Придністров’я», орденом «За особисту мужність».
Відтоді минуло 30 років. Немає поруч із нами життєрадісної людини, але пам’ять про поета і патріота жива, залишилися його вірші.
Олександр ЗАЙЧУК.
Фото з вiдкритих джерел.