(до дня народження архітектора Валерія Фролкова)
Під’їжджаючи до Бендер, подорожні звертають увагу на величну споруду – тріумфальну арку, яка «виросла» на вулиці Єрмакова, практично на в’їзді до міста, напередодні його 600-річчя, в жовтні 2008 року. Стало цікаво, хто ж доклав зусиль до її створення.
За повсякденними турботами не було часу на дослідження, та несподівано в календарі визначних і пам’ятних подій Придністров’я за липень автор прочитала: 19 липня – день народження Валерія Олексійовича Фролкова, заслуженого працівника ПМР у галузі архітектури та дизайну, архітектора. Жив у Тирасполі. Помер 29 січня 2009 року. Хто ж він, чиє ім’я не на слуху в нинішнього покоління придністровців.
Розпочалися тривалі пошуки інформації в соцмережах, спілкування з донькою, родичами та друзями творчої людини. Дійсно, про Валерія Фролкова згадується більш ніж скромно, ніби не заслужив він своїм творчим життям більшого.
Зате знайшла у Вікіпедії, що його батько – Олексій Андрійович, 1904 року народження, радянський партійний діяч, 1-й секретар Харківського обкому КП(б)У. Партія направляла його в різні куточки СРСР: від Одеси до Челябінська, від Хмельницького, де у 1946 році народися його син Валерій Фролков, до Кишинева, де батько майбутнього архітектора з 1957-го до 1965-го перебував на посаді міністра комунального господарства Молдавської РСР.
Валерій починав пізнавати «ази» професії в Московському архітектурному інституті, а завершувати навчання довелося на відділенні архітектури в педагогічному інституті ім. Крянге в Кишиневі, куди він переїхав разом із батьками.
Як відзначають колеги Валерія Олексійовича, він був надзвичайно комунікабельною людиною, і це допомагало йому перебувати в постійному творчому пошуку. У його доробку маса задумів, які вдалося втілити в життя лише частково.
За словами доньки Тетяни, їхня сім’я з Кишинева переїхала до Тирасполя у 1992 році слідом за батьком, який очолив найбільший свій проект із реконструкції Драматичного театру ім. Н. С. Аронецької.
Тираспольчани пам’ятають, як під кінець 90-х у театрі розпочали плановий ремонт. З розпадом СРСР стадія поточного ремонту перетворилася на капітальний з демонтажем наявного обладнання та руйнуванням стін. Лише до 2002 року ситуація з реконструкцією систематизувалась. У 2005-му, вперше після 15-річної реконструкції, театр прийняв своїх глядачів у щойно відреставрованому Великому залі. До цього успіху доклав свою професійну руку і наш герой.
Володимир Галанін, голова Спілки дизайнерів Придністров’я, пригадує свого колишнього колегу як чудового фахівця, який завідував кафедрою архітектури в ПДУ ім. Т. Г. Шевченка. Його любили студенти й поважали викладачі. Валерій Олексійович умів так піднести матеріал, що його слухали, затамувавши подих. Чимало спеціалістів він виховав, зумівши прищепити любов до професії архітектора.
Відомий тираспольський дизайнер В. Галанін назвав ще низку проектів, до яких має пряме відношення Валерій Фролков. Це Тріумфальна арка в Бендерах, фасад Тираспольського комбінату хлібопродуктів, Меморіальний комплекс Бендер, реконструкція культурно-просвітницького центру ПДУ імені Т. Г. Шевченка, колишня будівля ресторану «Європа», прикрашена кованими елементами. На будівлі столичної гімназії залишилася й емблема, яку він спроектував, та багато інших робіт.
Як говорить донька Валерія Фролкова, архітектор – це не просто професія, а покликання. «Справжній майстер приносить у жертву не тільки своє життя та амбіції, а й ставить на вівтар долю своєї сім’ї. Й усе це, щоб реалізувати себе повною мірою, проявити талант, продемонструвати мистецтво і зуміти увічнити в камені символ епохи, що минає».
Нехай таким і запам’ятається придністровцям справжній творець, який рано пішов із життя, але після себе залишив у спадок, поміж усього, і невеличку емблему міської гімназії, біля якої залюбки фотографуються столичні гімназисти, й величну тріумфальну арку, яку видно на під’їзді до славного міста Бендери.
Аліса КОХАНОВА.
Фото з сімейного архіву Фролкових.