Медалі, слава та досягнення – з цим у більшості людей асоціюється професійний спорт. Однак така велика група спортсменів, як параатлети, вважає, що спорт – це більше, ніж медалі та слава.
Параспортсмен столичного клубу інвалідів «Тирас-Ракета» Павло Топал, попри всі життєві труднощі, пов’язані зі станом здоров’я, намагається реалізувати себе в настільному тенісі.
Народився майбутній спортсмен 7 квітня 1972 року в селі Ламбрівка Тарутинського району на Одещині. Деякий час мешкав з батьками в Казахстані. Через кілька років він переїхав жити в с. Красне Слободзейського району. У професійному технічному училищі здобув спеціальність столяр-тесляр.
Працював на столичному бавовняному комбінаті. Трагедія в житті Павла сталася 20 років тому. «Я допомагав другові на будівництві будинку. Дістав важку травму хребта. Поруч зі мною була дружина Вероніка, яка мене підтримувала. Вдячний їй за чуйність та допомогу. Перші роки було важко змиритися з тим, що вже ніколи не буду ходити. Робив фізичні вправи, щоб виправити свій стан. 8 років не виходив із власної квартири», – розповів чоловік.
Він вдячний долі за знайомство з відомим придністровським параспортсменом Дмитром Лавровим. Представник вітчизняного спорту для людей з інвалідністю розповів, що спочатку не уявляв, яке важливе місце займе настільний теніс у його особистому житті. «11 років тому я допомагав Дмитру заснувати спортивний клуб інвалідів «Тирас-Ракета». Люди з обмеженими можливостями знайшли себе у спорті. На сьогодні в нас грають за тенісними столами 9 чоловік. Звичайно, за цей час зросла спортивна майстерність членів клубу. Свідченням цього є перемоги на змаганнях місцевого і міжнародного рівня. Дмитро Лавров минулого року став учасником Паралімпійських ігор у Токіо», – розповів Павло Топал.
Сам він є неодноразовим призером першості ПМР та різноманітних міжнародних турнірів з настільного тенісу. «Завдяки гранту Президента ПМР Вадима Красносельського минулого року клубу вдалося закупити нові тенісні столи та взяти участь у змаганнях. Я 5 разів був учасником турнірів поза межами республіки. Дістав масу насолоди від зустрічей, від боротьби. Процес підготовки перед змаганнями дуже важливий, потрібно вивчити супротивника. Відчував щоразу хвилювання, яке передати словами складно. Це відчуває лише спортсмен, коли виходить на поєдинок. Тут зустрічаються два характери, два охочих перемогти. Принцип «участь, а не перемога» тут неприйнятний, принаймні для мене. Я приходжу перемагати», – розповів Павло.
За його словами, змагання для спортсменів з інвалідністю є не лише засобом покращити спортивні результати, примножити досягнення, а й способом поспілкуватися з такими самими, як він, спортсменами, які мають схожі захворювання. Подібне спілкування, зокрема, на міжнародному рівні, допомагає людям з обмеженими можливостями обмінятися життєвим досвідом, переймати один у одного корисні в побуті навички, демонструвати та радити одне одному гаджети, які допомагають долати щоденні труднощі.
Можна дивуватися і навіть захоплюватися грою в настільний теніс параспортсменів, які не мають рук. «Вони тримають ракетку в зубах. Виступають навіть на Паралімпійських іграх. Їхній приклад додає мені нових сил на тренуваннях і змаганнях», – розповів мій співбесідник.
Павло рекомендує настільний теніс будь-якій людині. «Він доступний навіть для дітей з вадами зору. Вони можуть грати в теніс, бо цей вид спорту не загрожує травмами. Головний плюс настільного тенісу в тому, що він не має протипоказань», – сказав чоловік.
Павло знає, що не всі учасники змагань стануть переможцями. Проте спорт виховує і загартовує характер. Поразка – це теж перемога, хоч як парадоксально це не звучало б. Людина все одно матиме якийсь урок від життя і колись зможе собі сказати: «Я хоча б спробував».
Минулого року Павло Топал брав участь у Кишинівському напівмарафоні на інвалідних візках (21 км), у якому посів друге місце.
Улюбленим його хобі є виготовлення парусних кораблів з дерева, деякі з них він виставляє на продаж.
Параспортсмен упевнений у тому, що зміни в житті цілком залежать від самої людини, її бажань і цілей. «Можна сидіти вдома і скаржитися на життя, лаяти все і всіх навколо. А необхідно налаштовувати себе позитивно, працювати й вірити в себе. Тоді обов’язково досягнеш поставленої мети», – впевнено сказав паратенісист
Олександр ЗАЙЧУК.
Фото автора.