У міському Палаці культури (МПК) 29 липня відбувся традиційний вечір пам’яті «Жива бувальщина, живий біль», присвячений тираспольчанам, які загинули під час збройної агресії Молдови проти Придністров’я.
До участі в заході залучилися матері, вдови, батьки та діти захисників Придністров’я, які не дожили до цього дня. Були тут представники творчої інтелігенції та мешканці столиці. Прийшли на вечір пам’яті заступник глави держадміністрації міста з соціальних питань Стелла Бай та начальник Управління культури м. Тирасполя Оксана Кучеренко.
Як розповіла художній керівник закладу Ольга Барбулат, раніше, в попередні роки, міські вечори пам’яті проводили на тлі різноманітних і яскравих концертних програм. Цього разу в центр події покладена велика театралізована вистава, сюжет якої створений на основі офіційних документів: листів, спогадів, публіцистичних творів. На переконання творців нової програми, такий підхід емоційніше, яскравіше розповідає про трагічні події 1992 року, які відбувалися в містах і районах Придністров’я.
Справжньою окрасою заходу можна вважати участь у ньому тираспольського поета Петра Солодовникова, який зі сцени читав свої вірші про той страшний час. «Я на фронті не був, але я був тут, у Придністров’ї, – розповів він журналістам. – І ми, група творчих виконавців, відвідували госпіталі, військові частини, казарми – співали, танцювали, читали вірші. Згодом вирішили їздити по всій республіці. Доїхали аж до Рибниці. У тих, перед ким ми виступали, посправжньому очі горіли».
«Активну участь у підготовці вечора та його проведенні взяли студія сучасного танцю «Престиж», вокальний ансамбль «Сияние», студія естрадного вокалу «Новые голоса», зразковий ансамбль естрадного танцю «Феличита», однак, у першу чергу слід назвати молодіжний театр-студію «Феникс», – пояснила Ольга Барбулат. – Ці колективи представили присутнім пісні, танці та замальовки, об’єднані єдиним мотивом подій, що відбувалися на тій кривавій війні».
Артисти так піднесено і трепетно (мовою вокалу та хореографії, музики й поезії) виразили близькі кожному з нас почуття і поняття – героїзм, скорботу та пам’ять, що в залі встановилася напрочуд довірлива й доброзичлива обстановка, бо всіх, хто прийшов, об’єднував один загальний факт – горе. Хтось втратив сина, чоловіка, батька, брата, і тому розумів, що відчувають люди поруч.
У фойє Палацу культури організатори програми розмістили тематичну виставку. В експозиції представлені особисті речі захисників республіки, їхні фотографії, зброя, листи з усіх куточків Придністров’я та інші документи. Нагадаємо, що всього за час бойових дій було поранено понад 3 тисячі придністровців, загинуло 804 особи, 118 з яких – це жителі столиці Придністров’я
Павло ОСТАПЕНКО.