Щороку 1 серпня в Придністров’ї згадують полеглих захисників республіки та жертв збройного конфлікту, розв’язаного в 1992 році Молдовою проти нашої молодої держави.
Для всіх придністровців 1 серпня – це День пам’яті та скорботи. Минають роки, змінюються покоління, щоразу гримлять над Придністров’ям весняні грози, лунають нові пісні, а герої, що полягли за республіку, живуть у наших серцях. Про кожного захисника ПМР, який подарував нам мирне небо над головою, пам’ять залишається нетлінною. З часу тих страшних подій минуло 30 років.
У зверненні з приводу цієї скорботної дати до народу Придністров’я Президент Вадим Красносельський зазначив: «Сьогодні ми знову згадуємо тих, хто найвищою, найстрашнішою ціною – ціною власного життя, зміг відстояти суверенітет і незалежність ПМР, захистити свої сім’ї та забезпечити вільне майбутнє своїм дітям. Збройна агресія Молдови проти придністровського народу в 1992 році забрала життя 804 придністровців. Минуло вже 30 років, але біль і гіркоту непоправних втрат неможливо стерти з народної пам’яті. На жаль, військові злочинці досі не понесли заслуженого покарання, а погляди керівництва РМ на цей злочин проти мирного населення ПМР усе ще далекі від уявлень про справедливість і покаяння.
У цей скорботний день прийміть глибокі та щирі співчуття всі, хто втратив своїх рідних і близьких. Ми ніколи не забудемо подвиг захисників нашої землі, їхню мужність і стійкість. Імена героїв назавжди вписані золотими літерами в історію, на їхньому прикладі виховується наша молодь. Вічна пам’ять і вічна слава захисникам Придністровської Молдавської Республіки!»
Голова Верховної Ради ПМР Олександр Коршунов підкреслив, що придністровці не хотіли війни.
З самого початку вона сприймалась як щось абсолютно протиприродне, несумісне з добрими відносинами між жителями двох берегів, учорашніми громадянами єдиної країни. «Жертвами збройних дій – з дня перших провокацій і до останнього дня війни – ставали мирні жителі, бої велися на вулицях придністровських сіл і міст, – сказав він. – Горе, спричинене війною, тільки сильніше згуртувало жителів республіки. Вони відстояли своє право жити в багатонаціональній, правовій, демократичній державі, в якій ніколи не ділили й ніколи не ділитимуть людей «по сортах», де офіційними є відразу три мови: молдавська, російська, українська».
У столиці ПМР День пам’яті та скорботи розпочався у храмах Тирасполя з Божественної літургії за загиблими та померлими у війні 1992 року і з проходження Безсмертного полку. Портрети загиблих у дні збройного конфлікту площею Суворова несли їхні родичі й колишні товариші по службі. У ті далекі, страшні дні жорстокість збройних націоналістичних формувань Молдови, яка розгорнула масштабну агресію проти нашого мирного краю, не передати словами. На захист свободи та права жити й розвивати власну державу стали ополченці, гвардійці, козаки, бійці ТРЗ (територіально-рятувальних загонів). Кінець липня 1992 року став знаковим в історії нашої республіки. Захистити Придністров’я допомогла 14-та загальновійськова російська армія й поспішили російські миротворці, які зупинили тут бойові дії та принесли на нашу землю довгоочікуваний мир.
О 8:00 на Меморіалі Слави Тирасполя розпочався мітинг-реквієм. У ньому взяли участь Президент ПМР Вадим Красносельський, Голова Верховної Ради Олександр Коршунов, Голова Уряду Олександр Розенберг, керівники столиці ПМР, парламентарії та міністри, військовослужбовці, представники громадських організацій та козацтва, духовенство, тираспольчани та гості міста.
Звертаючись до учасників мітингу-реквієму, Глава держави зазначив, що 30 років тому всі були впевнені в благополучному завершенні конфлікту. Минув час, однак після цих років республіка й досі перебуває під тиском з боку сусідньої Молдови. «Головне спільне досягнення ПМР і РМ – це мир на придністровській землі. Все інше залишається на рівні 1 серпня 1992 року: відсутність правової оцінки вторгнення Молдови в Придністров’я і покарання винних за вбивство мирних людей, це продовження усіляких економічних, фінансових, політичних тисків на Придністров’я, це невиконання молдовською стороною сотень домовленостей між Придністров’ям і Молдовою, підписаних у присутності спостерігачів», – зауважив Президент.
Вадим Красносельський у своєму виступі не обійшов увагою й сьогоднішню риторику керівництва Молдови, а також підкреслив велику миротворчу роль Росії, яка своїми діями допомогла зупинити конфлікт на Дністрі. «Дійсно, історія не знає умовного способу, але всі ми можемо уявити, що сталося б, якби не втрутилася тоді Росія – 21 липня, 29 липня 1992-го. Зіткнення стало б затяжним конфліктом з масовою загибеллю людей. Що робити нам? Я переконаний, що стосується ПМР і придністровців – усе ясно і зрозуміло: ми повинні триматися своєї незалежності, ми повинні кожного дня підтверджувати своє прагнення до здобуття міжнародного визнання, ми повинні зберігати мир. Хто і як не старався б, не провокував, ми захистимо Придністров’я і збережемо мир на нашій землі», – твердо констатував Президент.
Глава держави висловив подяку захисникам Придністров’я за їхній подвиг, а також звернувся зі словами підтримки до сімей загиблих. Наостанок він подякував усім придністровцям за повагу до пам’яті про полеглих героїв і дбайливе ставлення до історії ПМР.
До родичів загиблих, а також до захисників республіки звернувся перший Президент ПМР Ігор Смирнов. Він відзначив великий подвиг воїнів Придністров’я, які відстояли життя і свободу співгромадян. «Сьогодні ми зібралися, щоб згадати про той подвиг, який здійснили прості робітники, службовці, працівники сільського господарства, тобто звичайні люди, які поважали інших громадян незалежно від їхньої національності, – зазначив він. – Можна тільки вклонитися тим, хто пішов від нас завчасно, але потрібно ще раз зробити висновки про те, що саме придністровський народ став на захист свого права. І, я гадаю, що це у нас з вами закладено генетично – з часів Суворова, героїв Великої Вітчизняної війни».
По завершенні траурно-пам’ятної церемонії на столичному Меморіалі Слави Президент ПМР та інші учасники мітингу поклали живі квіти до могил перших жертв молдовських націоналістів і до гранітних плит з іменами захисників республіки. Хвилиною мовчання вдячні придністровці вшанували пам’ять загиблих і померлих героїв, які ціною власного життя відстояли наше незалежне Придністров’я. Потім Президент ПМР Вадим Красносельський взяв участь у покладанні квітів до пам’ятника полеглим у 1992 році, встановленому на тираспольському кладовищі «Нове». Такі ж траурно-пам’ятні заходи відбулися в усіх містах і районах республіки.
У Рибниці, біля Меморіалу Слави захисників Вітчизни відбувся мітинг пам’яті. Молоде покоління рибничан вишикувалося з портретами городян, які загинули в 1992 році. Пам’ять полеглих ушанували хвилиною мовчання, а до пам’ятника поклали квіти. На Алеї Слави міського кладовища священнослужителі відслужили поминальну панахиду за убієнними. Пізніше на набережній Дністра відбулася акція «Річка пам’яті». На згадку про кожного загиблого земляка на воду спустили 31 вінок. У Бендерах портрети героїв несли місцеві школярі. Мер міста Роман Іванченко зазначив, що найкращою пам’яттю про полеглих за мир буде наш рух уперед, творення, виховання дітей. На вулиці Ткаченка відбулася презентація банерної фотовиставки «На лінії вогню». Більша частина фотографій рідко публікувалася раніше або не публікувалася взагалі.
Два мітинги-реквієми – на Меморіалі учасників Великої Вітчизняної війни та бойових дій 1992 року, а також на Меморіальному комплексі «Скорботна мати» – пройшли у Григоріополі. По закінченні у великому залі будівлі держадміністрації відбулася урочиста церемонія вручення ювілейних медалей «30 років відбиття збройної агресії проти Придністров’я».
Пам’ятні заходи цього дня відбулися в усіх населених пунктах Слободзейського району. Основний із них організували в районному центрі на Меморіалі Слави. Глава держадміністрації Василь Тищенко висловив глибоку вдячність учасникам бойових дій та родинам загиблих захисників за твердість, віру та мужність, проявлені в 1992 році.
У Дубоссарах, де в листопаді 1990 року пролилася перша кров придністровців, усіх загиблих (а це 156 захисників, 133 мирних жителі, в тому числі 8 дітей) згадували поіменно.
У Кам’янці, на священному для городян місці, біля Меморіалу Слави в міському парку також пройшов мітинг пам’яті. Його учасники говорили про мужність і патріотизм придністровців, про непоправні втрати, яких зазнав наш народ у 1992 році, про величезну роль Росії у припиненні цього страшного військового конфлікту на берегах Дністра.
Нагадаємо, що в ході збройної агресії Молдови проти Придністров’я в 1992 році – з березня до серпня – понад три тисячі жителів нашої республіки були поранені, 804 придністровці загинули, в тому числі 533 захисники та 271 мирний житель, а понад 1,5 тисячі громадян стали інвалідами. Десятки придністровців донині вважаються зниклими безвісти. Перше серпня офіційно оголосили Днем пам’яті та скорботи в 1994 році. По суті, це офіційна дата закінчення війни: 1 серпня 1992 року протиборчі сторони були розведені, кровопролиття припинене
Iгор ШЕВЧЕНКО.
Фото прес-служби Президента.